Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Херсона Олександр Піскун. Будучи патрульним, Олександр перевівся до штурмового підрозділу “Лють”, в складі якого боронив Україну. Його життя обірвалося під Покровськом на Донеччині.
Мати Олександра Любов зв’язалася з нашими журналістами через соцмережі. Вільне радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олександр Піскун народився 20 січня 1995 року у Херсоні. Закінчив школу №26, вступив до Херсонського Державного університета.
“Мріяв стати програмістом з дитинства. Коли тільки комп’ютери з’явилися, ми ж йому комп’ютер в кредит взяли, щоб у дитини було. Займався інформатикою, дуже йому подобалось”, — розповідає про сина Любов.
Крім програмування Олександр цікавився спортом. З дитинства займався футболом.
“Вони на змагання з командою їздили. Коли став старше, почав займатися тайським боксом. Завжди підтримував форму — постійно пробіжки, відтискання, гантелі”, — каже Любов.
Вона згадує сина товариським, і зізнається, що його друзі підтримують їх з чоловіком.
“Друзів у нього було дуже багато. Та й зараз хто дзвонить, хто приходить. Своєї родини він не встиг створити, я все питалась: «Коли онуки?». А він казав: “Після перемоги”. Але дітей дуже любив, багато часу приділяв похресниці.
Сашко був дуже добрим, вмів визнавати свої помилки. Навіть якщо погарячкував, завжди потім прийде, вибачиться”, — розповідає про Олександра мати.
Після початку російської агресії у 2014 році Олександр перевівся на заочне відділення і паралельно вступив до батальйону поліції особливого призначення “Херсон”. У складі підрозділу до 2018 року брав участь в АТО/ООС на Луганщині.
Після повернення у Херсон служив у водній поліції, потім у патрульній.
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр виїхав з окупованого Херсона до Миколаєва у квітні 2022 року. Продовжував працювати патрульним, після деокупації Херсона приїжджав у відрядження до рідного міста.
“Коли працював в Херсоні, заїжджав додому. Одного разу прийшов і сказав: “Мам, пап, я подав рапорт на переведення в “Лють” (штурмова бригада нацполіції — ред)”, — згадує Любов.
У “Люті” Олександр отримав звання старшого лейтенанта, був заступником командира взводу штурмового полку “Цунамі”. У 2023 році разом з побратимами брав участь в боях за Кліщіївку на Донеччині, під час яких дістав поранення. Після лікування повернувся на фронт — на Харківщину, де знову дістав поранення і контузію. Втім згодом знов став на оборону — тепер на Донеччині, під Покровськом. Життя військового обірвалося поблизу Яснобродівки Покровського району 28 червня 2024 року.
“Я по натурі така, що я в собі все тримаю. Батьку він постійно сниться. Сашко пригнав нам свою машину, попросив чоловіка возити мене на роботу. Бо у Херсоні ж у нас небезпечно, громадським транспортом складно кудись дістатися. І ми з чоловіком завжди як сідаємо в машину, він каже: “Я ж синочку обіцяв”, — ледь стримуючи сльози згадує Любов.
Жінка не видаляє з телефону останнє повідомлення сина і згадує останню розмову: “Він знав, що я переживаю. Кожен раз перед виходом [на бойове завдання] дзвонив: «Я не буду на зв’язку два-три дні». Я кажу: «Синок, ти ж хоч крапочку мені пришли, я буду знати, що ти живий, здоровий».
Бувало, що прийдуть з виходу рано вранці, то вже пише, що, мам, ми прийшли, все нормально. У мене останнє повідомлення так і залишилось в телефоні, я його не видаляю. А останній раз він дзвонив, то сказав, що на зв’язку не буде 10 днів…”
Олександр Піскун нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Срібний хрест”, медаллю “Захиснику Вітчизни”. Рідні створили петицію з проханням надати Олександру посмертне звання Героя України.
Поховали Олександра у рідному Херсоні на Алеї Слави. Олександру Піскуну назавжди 29 років. У військового залишились батьки.
Світла пам’ять полеглому захисникові.