Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Сергій Лубінець з Маріуполя. Чоловік був волонтером Червоного хреста і після того, як виїхав з блокадного Маріуполя, продовжив допомагати іншим. Він загинув через обстріл, розвозячи паливо жителям Донеччини.
Вільне Радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про Сергія Лубінця розповіли в Міжнародному комітеті Червоного Хреста.
Сергій Лубінець народився 17 травня 1976 року в Маріуполі. Закінчив професійно-технічне училище №1, здобувши спеціальність автомеханіка. Відтоді увесь його професійний шлях був тісно пов’язаний з технікою. Сергій працював водієм, оператором навантажувача, займався ремонтом двигунів.
У травні 2017 року Сергій доєднався до команди Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Маріуполі, відтоді доставляв гуманітарну допомогу в прифронтові громади Донеччини.
Колеги згадують Сергія як джерело світла, тепла і справжній приклад для всіх, хто його знав.
“Він був сповнений доброти, професіоналізму та невичерпної любові до життя. Він був одним із тих, хто дарував людям надію навіть у найтемніші часи”, — написали про Сергія.
Повномасштабна війна у 2022 році застала Сергія в рідному Маріуполі. Разом із сім’єю він пережив жахіття блокади, але, попри всі труднощі, зміг знайти в собі сили допомагати іншим.
Сергій евакуювався до Дніпра, де продовжив працювати в субделегації МКЧХ, однак він завжди мріяв повернутися до рідного Маріуполя.
Його впевненість і майстерність рятували колег. Взимку, коли волонтерам довелося їхати через ожеледний серпантин у Святогірську, Сергій керував 20-тонною вантажівкою. В найкритичніший момент, коли машину почало зносити назад, він зберіг спокій і пожартував: “Ну що, дрібнота, тримайся за торпеду, зараз вирулю!”.
“Його жарти завжди розряджали обстановку, а його знаменита фраза: “Зараз дістану берет!” миттєво припиняла навіть найзапекліші суперечки. Але, крім цього, він був справжньою енциклопедією – знав усе про ремонт автомобілів і завжди охоче ділився своїми знаннями”, — згадують колеги.
Рідні згадують Сергія не лише братом, сином чи чоловіком, а й захисником. Сестра каже, він завжди прикривав її пустощі перед батьками. Він був тією людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу чи пораду, і яка завжди підтримувала своїх близьких у будь-якій ситуації.
Сергій був частиною команди МКЧХ, яка 12 вересня 2024 року доставляла зимове паливо до Віролюбівки на Донеччині. Автівка волонтерів потрапила під обстріл. Сергій та двоє його колег, Денис Городецький та Володимир Шамський, дістали смертельні поранення.
Сергію Лубінцю назавжди залишиться 48 років.
Світла пам’ять.