Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Василя Герича із села Майдан на Львівщині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він вступив до лав Збройних сил України та служив водієм-електриком у 703-й окремій бригаді підтримки інженерних військ. Чоловік загинув у червні 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Про захисника Вільному Радіо розповіла його дружина Іванна.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Василь Герич народився 25 липня 1988 року в селі Майдан Дрогобицького району на Львівщині. У родині він був найстаршою дитиною, поруч із ним росли брат і три сестри.
Дитинство Василя минуло в рідному селі. Початкову освіту хлопець здобув у місцевій школі, а з п’ятого по дев’ятий клас навчався у сусідньому селі Рибник.
“У школі він завжди був веселим, активним учнем, брав участь у культурно-освітньому житті школи та свого села”, — розповідає дружина Василя Іванна.
Після дев’ятого класу хлопець продовжив навчання у Бориславській санаторній школі, а далі вступив до Вищого професійного училища №19 у Дрогобичі, де здобув фах бармена-офіціанта. Після випуску певний час працював за спеціальністю у Східниці.
Згодом Василя призвали на строкову службу до лав Збройних сил України. Службу він завершив у званні старшого солдата, після чого повернувся додому і працював командиром відділення підрозділу протиповітряного захисту.
З часом у житті чоловіка з’явилася родина. Разом із дружиною Іванною вони прожили шістнадцять років та виховували доньку Кароліну, якій нині 13.
“Він гідно жив, був щасливим, працював, старався бути найкращим для своєї сім’ї — і він таким був. Та коли почалося повномасштабне вторгнення й війна прийшла в наш дім, він став на захист нашої країни”, — розповідає Іванна.
У 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь вирішив стати на захист країни. З 10 березня він проходив службу у 1-му інженерному батальйоні 703-ї окремої бригади підтримки інженерних військ ЗСУ, де обіймав посаду водія-електрика.
17 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Разіне біля Покровська Василь Герич загинув від отриманих поранень. Йому було 36 років.
“Він був дуже люблячою дитиною для батьків, чудовим і добрим братиком, найкращим батьком для своєї донечки й найкращим чоловіком для мене. Його будуть пам’ятати рідні, близькі, друзі, побратими — ті, кому він подарував не один день народження”, — говорить Іванна.
За відвагу та самовідданість військовослужбовця відзначили державними нагородами. У листопаді 2023 року він отримав відзнаку Міністра оборони України за поранення, отримане під час боїв на Запоріжжі, а також медаль “За відвагу та честь”.
Рідні згадують Василя як відданого сина, доброго брата, люблячого чоловіка й турботливого батька. Його брат говорить:
“Ти був справжнім героєм, і я безмежно пишаюся тобою. Пам’ятаю, як ми разом ходили до школи, допомагали батькам, підтримували один одного. Ти завжди казав: “Братику, в мене все добре! Я вірю, що ми з тобою зможемо побудувати краще майбутнє”. Ти завжди житимеш у наших серцях”.
Родина Василя Герича просить посмертно надати йому звання Героя України. Ви можете підтримати її, підписавши петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.