Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо 32-річного дніпрянина Анатолія Кудряшова. Разом із дружиною він виховував трьох синів, тож мав відстрочку від мобілізації. Попри це чоловік вирішив піти на фронт добровольцем — вважав, що так захистить свою родину від наступу росіян. Воїн загинув у серпні 2023-го боронячи Донеччину.
Про Анатолія Кудряшова Вільному радіо розповіла його дружина Валерія.
Анатолій Кудряшов жив у Дніпрі. Закінчив школу №34 у рідному місті, після чого вступив до училища та опанував фах столяра. Тоді, згадує Валерія, вона і познайомилася з майбутнім чоловіком.
“Ми познайомилися, коли мені було 15 років, а йому — 18. Гуляли в одній компанії, дружили, і ось “додружилися” до того, що в нас з’явився перший син. Ми пів життя разом пробули, разом пройшли усе”, — згадує Валерія Кудряшова.
Пара ростила разом трьох синів: найстаршому зараз 13, середньому — 11, а наймолодший народився напередодні повномасштабної війни, йому нині 3 роки. Жінка згадує: Анатолій дуже любив проводити із ними час.
“Йому дуже подобалася рибалка. А ще він любив ігри — нарди та шахи. Він і пацанів наших навчив, вони вечорами сиділи та грали. Увесь час чоловік проводив із родиною”, — продовжує Валерія.
Анатолій Кудряшов не служив в армії та не мав військового досвіду. Чоловік підключав інтернет по квартирах, працював копачем, а напередодні повномасштабної війни був вантажником. Однак коли росіяни відкрито напали на Україну, вирішив стати до війська.
“Він казав, що піде воювати, аби росіяни сюди не дійшли. Щоб він хоч якось відтягнув їхній захід у Дніпро. Пішов, аби захистити нас, свою сім’ю, став бойовим медиком. Я була дуже здивована, він страшенно боявся уколів, але вивчився, склав екзамени на “відмінно”, став бойовим ротним медиком”, — говорить дружина захисника.
Анатолій доєднався до 30-ї окремої механізованої бригади, серед побратимів отримав позивний Док. Спочатку військовий боронив Харківщину, далі їх перенаправили на Донеччину. Ледве виживши після одного із боїв у листопаді 2022-го, чоловік вирішив залишити службу.
“Вони були десь неподалік Костянтинівки, точніше не знаю. Був дуже важкий бій, вони ледве вийшли звідти під авіацією. І він тоді вирішив, що більше не зможе це морально витримувати”, — говорить дружина.
Анатолій звільнився зі служби як батько трьох дітей. Втім, згадує Валерія, пробувши місяць вдома її чоловік вирішив повернутися на фронт.
“Він сказав: “Там мої побратими, я їх кинув, я так не можу. Я тобі нічим не допоможу, якщо буду тут із тобою ховатися, я більше користі принесу там”. Я плакала, просила залишитися, і діти просили. Він був люблячим чоловіком, чудовим батьком, сім’янин, ніжний, згодливий. Але ось із таким характером, впертий дуже, якщо вирішив — то вже не переконати”, — каже Валерія.
Ставши до війська вдруге, Анатолій долучився вже до місцевої 128-ї бригади ТрО та знову відправився боронити Донеччину. 9 серпня 2023-го воїн перебував на позиціях у Старомайорському Волноваського району. Росіяни скинули авіабомбу на укриття, де ховалися українські військові. Через удар кількох захисників накрило бетонною плитою. Евакуювати їхні тіла не могли — для цього була потрібна спецтехніка, яку не могли направити у зону бойових дій. Близько 4 місяців Анатолій вважався безвісти зниклим.
“Я розуміла, що він там загинув. Але все одно була надія: може він кудись пішов у туалет і його не було у цьому погребі, може він там десь із втратою пам’яті у місцевих чи у лікарні. Я навіть ходила по бабках, тарологах — всі в один голос казали, що він у полоні та все у порядку. Наживалися на найболючішому”, — згадує вдова.
У листопаді 2023-го після “прильоту” ще одної авіабомби у Старомайорському бетонна плита, під якою перебували воїни, розкололася. Тоді тіла захисників змогли евакуювати, а 6 квітня 2024-го (після експертизи ДНК) Анатолія вдалося поховати у рідному місті на Краснопільському кладовищі.
Анатолія Кудряшову назавжди залишиться 32 роки. Світла пам’ять.
