Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Антона Листопада з Івано-Франківська — випускника Харківського національного університету Повітряних сил. Він мріяв служити Україні та захищав небо до останнього. Антон загинув у небі під час повернення з бойового завдання.
Про Антона Листопада Вільному Радіо розповіла його мати Олена Листопад.
Антон Листопад народився 17 вересня 1991 року в Архангельській області Росії, але все своє дитинство провів у Івано-Франківську. Тут він відвідував дитячий садок, навчався у школі, а згодом — у ліцеї.
“Пам’ятаю, як у рочків п’ять спитала, ким він буде, коли виросте. Син впевнено заявив: «Поліцейським на швидкій допомозі»”, — з усмішкою згадує мати захисника Олена.
Антон почав рано вчитися: у чотири роки вже вмів читати, а в шість писав прості речення англійською мовою.
“Удома було багато книжок, а коли нових не залишалося, брав до рук журнал чи газету й казав, що в нього «інформаційне голодування»”, — розповідає Олена Листопад.
Хлопчик ріс надійним другом, згадує мати. Він завжди підтримував товаришів і не відмовляв, коли ті просили про допомогу.
“Син був дуже добрим і співчутливим. Міг привести додому зовсім чужу дитину і одразу вів на кухню, бо треба нагодувати”, — каже жінка.
Після закінчення фізико-технічного ліцею Антон вступив до Університету нафти і газу, але після двох курсів вирішив залишити навчання й піти на службу в армію. Відслуживши три роки, вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
“Так здійснилася його мрія. Він став льотчиком-винищувачем МіГ-29. Його товариші-льотчики кажуть, що такого, як Антон, більше не буде”, — розповідає мати Олена.
У 2019 році Антон отримав звання найкращого льотчика України. А вже у 2021-му він взяв участь у параді до Дня Незалежності, де вів ланку літаків, що пролітала над столицею.
З початком повномасштабного вторгнення Антон разом із 204-ю Севастопольською бригадою виводив літаки з Луцька під обстрілами.
“Дякувати Богу, всі тоді залишилися живими”, — говорить мати.
Під час навчання в університеті молодий льотчик мав змогу поїхати на стажування до Англії, але коли почалися польоти, відмовився — сказав, що хоче залишитися й літати.
“Син завжди вірив, що перемога буде за Україною, і ніколи не мав у цьому сумнівів”, — додає Олена Листопад.
Під час бойових дій у небі над Маріуполем Антон відволікав вогонь окупантів, аби інші підрозділи могли доправити допомогу на територію заводу “Азовсталь”. Під час однієї з таких операцій його літак уразили. Пілот зумів скерувати пошкоджену машину подалі від густонаселеного району, після чого катапультувався.
“Він зберіг життя — своє, інших, і сам літак. У нашій авіації подібних випадків майже не було”, — з гордістю розповідає мати.
За участь у бойових діях захисника відзначили орденом “За мужність” III ступеня.
За плечима Антона була не одна сотня бойових вильотів. Повертаючись із чергового завдання, льотчик загинув у небі над Вінниччиною.
На честь Антона Листопада перейменували вулицю у Вінниці. Крім того, одна з груп фізико-технічного ліцею має його ім’я.
Рідні захисника просять посмертно надати військовому звання Героя України. Щоб їх підтримати, підпишіть петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.