Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 42-річного Федора Наливайка з Житомира. Захисник помер 1 вересня 2023 року, через місяць після поранення на полі бою.
Спогадами про сина з Вільним Радіо поділилася мати загиблого захисника Тетяна Головко.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Федір Наливайко народився в Житомирі, був єдиною дитиною в сім’ї. Закінчив місцеву школу номер №6. Навчання давалося хлопцю легко.
“В мене не було з ним ніяких проблем у навчанні, займався спортом. Ще коли ходив до 9-го, 10-го класу, робив контрольні роботи з іноземної мови студентам, що навчалися в політехнічному інституті. Він добре знав англійську”, — пригадує мати захисника Тетяна.
Після закінчення школи Федір вступив до Національної академії МВС. Майже одразу ж після її закінчення одружився та став батьком сина.
“Сьогодні старшому онуку вже 22 роки. І, хоча у Федора й невістки не склалося, ми дуже добре спілкуємося. Пізніше син жив ще з однією жінкою, яка народила другого онука — Даніеля. Йому зараз 14 років. Саме задля своїх дітей він пішов воювати. Казав: «Що я казатиму своїм дітям, якщо вони запитають, чому в часи такої біди я не став на захист країни?»” — пригадує Тетяна.
Чоловік працював у міліції та вів оперативно-розшукову діяльність із режимом секретного спостереження в Житомирі. Потім перевівся до столиці, а у квітні 2021 року вступив до лав ТРО. Там і зустрів повномасштабне вторгнення.
“Я навіть не знала, коли він перевівся до бойового підрозділу. Він боронив державу у складі 72-ї бригади імені Чорних Запорожців на посаді кулеметника з березня 2023-го. Воював син у Вугледарі, Авдіївці, Мар’їнці, Кураховому, Микільському, Покровську. Коли він виходив на бойові завдання, завжди попереджав мене, що може не телефонувати якийсь час. Так було і 29 липня [2023-го]. Десь о 16-й годині він попередив про [бойовий] вихід, а вже о 9-й вечора потрапив під обстріл. Він хотів врятувати молодого хлопчину, і Федора побило уламками сильно. Сталося це біля Мар’їнки”, — розповідає мати військового.
Далі був місяць відновлення, переведення від лікарні до лікарні. Останні свої дні чоловік провів вдома. До медзакладу їздив тільки на перев’язки.
“31 серпня ми ще були на перев’язці, він був слабкий, ми їздили на таксі. А в ніч на 1 вересня вночі він “горів”, швидка їхала 40 хвилин, я робила йому компреси. І навіть не зрозуміла, коли він перестав дихати. Помер Федір в мене на руках о пів на четверту ранку”, — зі сльозами розповідає мама.
Федора Наливайка не стало 1 вересня 2023 року. Йому було 42 роки.
Тетяна каже: її син був веселим і життєрадісним. А найбільше мріяв про перемогу й повернення до звичного життя.
“Він мені казав якось: «Ти, напевно, скажеш, що я і такі, як я, дурні, що туди пішли. Але ні. Ми там стоїмо для того, щоб росіяни сюди не прийшли. Ти не уявляєш, це не люди. Ці “визволителі” “звільнили” людей від житла, від всього майна, а люди жили тут дуже добре. А коли російська армія заходить в будинки, то забирають звідти все. Залишають по собі квартири розбиті й розграбовані»”, — пригадує Тетяна.
Рідні Федора прагнуть, аби йому надали звання Героя України. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши ініціативу за посиланням.
Світла пам’ять померлому захиснику!