Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Іван Куртяник не хотів, щоб його діти гинули на війні, та сам відправився боронити державу. Служив, зокрема, на Донеччині. Чоловік загинув під час найзапекліших боїв за Соледар у січні 2023 року.
Про захисника Вільному радіо розповіла його донька Іванна Талайло.
Іванна звернулась до нашої редакції через соцмережі. Якщо у вас є близькі, які загинули через війну, і ви хочете вшанувати їхню пам’ять некрологом, ви також можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб написати про ваших близьких або знайомих.
Іван Куртяник народився 27 червня 1971 року у селі Грабовець Стрийського району Львівської області. Чоловік закінчив школу та відслужив строкову службу у Криму. Після цього він не мав можливості вивчитись на якусь спеціальність, бо треба було допомагати родині.
“Він залишився вдома, бо його батько помер і мати залишилась одна, а в родині було багато дітей. Тому він одразу долучився до будівельних робіт. У молодості він постійно кудись їздив на заробітки: у Москву, Польщу та по всій Україні будинки з нуля будували. Останнім часом він працював на заводі з виготовлення паливних брикетів”, — розповідає Іванна.
У вільний час та на вихідний чоловік займався бджолярством.
“Він мав велику пасіку на 50 вуликів для бджіл та займався ними до кінця (до початку повномасштабного вторгнення, — ред.). Постійно там то мед збирав, рамки міняв, то доглядав за бджолами. Влітку та передзимовий період він постійно займався пасікою. Тепер всім цим займається брат, його молодший син, який дуже пішов у тата, такий “живий” (активний, — ред.)”, — згадує донька чоловіка.
У березні 2022 року Івану Куртянику прийшла повістка від військкомату, але мобілізували його пізніше.
“Він з самого початку хотів піти на контракт, бо казав: “Там гинуть наші діти, а я що старий чи що?”. Хоча він був хворий з виразкою, але він усе одно хотів піти та хоча б напої хлопцям подавати й окопи рити. У березні йому прийшла повістка, але у військкоматі йому постійно казали, що то на тоді приїдеш, то на тоді. Вже тільки у червні він у черговий раз пішов до військкомату і його забрали”, — каже Іванна.
Чоловік у званні старшого сержанта служив у піхоті. За час повномасштабного вторгнення батько п’яти дітей встиг побувати на Запорізькому напрямку, а потім боронив державу на Донеччині — під Донецьком та під Соледаром.
“Під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар бойовий підрозділ батька потрапив під мінометний обстріл. Він отримав осколкові поранення не сумісні з життям. Батько тримав оборону до останнього подиху”, — сумує донька.
Трагедія сталась 2 січня 2023 року під час найзапекліших боїв за Соледар, коли російські найманці почали потужний тиск всіма силами на місто.
Поховали Івана Куртяника 12 січня 2023 року у рідному селі на Львівщині.
“Він був чудовим батьком. Скільки пам’ятаю наше дитинство — у нас тоді все було гарно. Батько з нами бавився, доглядав за нами та піклувався. Це була чуйна та добра людина, яка завжди намагались всім допомогти, і йому не було різниці хто просив допомогу: чужа або близька, він йшов допомагати всім”, — ділиться донька захисника.
У чоловіка залишились дружина Галина та четверо дітей.
“Був ще один п’ятий син, який помер шість років тому, йому було 16 років. Він помер так само 2 січня, як і батько”, — ділиться збігом донька.
Родина Куртяник хоче, щоб Івану дали звання “Героя України”. Вони створили петицію, де станом на початок жовтня майже 19 тисяч із необхідних 25 тисяч голосів. Збір підписів триватиме до 24 жовтня. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши петицію за посиланням.
Світла пам’ять загиблому.