Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Олександра Юнга з Соледара. У 2023 році він сам вступив до лав ЗСУ, але менш ніж за три роки загинув від російського авіаційного удару.
Про Олександра Юнга розповіли в Соледарській МВА та Ірпінській міській раді.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про близьку вам людину. Це безкоштовно.
Олександр Юнг народився 28 квітня 2005 року в Соледарі. З дитинства хлопець довгий час займався плаванням. Він часто представляв місто на різних змаганнях і навіть мав розряд кандидата в майстри спорту.
Вчився Олександр у Соледарській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №13, а після її завершення вступив до Харківського політехнічного коледжу. Та навіть крізь роки вчителі та однокласники згадували хлопця як усміхненого юнака й вірного друга, завжди готового допомогти.
З початком повномасштабного вторгнення Росії, у липні 2022 року, разом із родиною Олександр вимушено евакуювався до Ірпеня на Київщині. А за рік уже за власним бажанням вступив до лав Збройних Сил України. Там захисник служив оператором БПЛА й користувався повагою побратимів.
“Свобода — це не те, що нам дають, а те, що ми не дозволяємо забрати”, — писав колись він в одному зі шкільних творів і потім доводив це власним прикладом.
До серпня 2024 року Олександр виконував бойові завдання на сході, зокрема на Бахмутському напрямку поблизу рідного міста. Пізніше того місяця військовий вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Та у вересні 2025 року Олександр продовжив службу вже на Запорізькому напрямку, де 7 січня 2026 року загинув внаслідок російського авіаційного обстрілу. Військовому було лише 20 років.
За сумлінну службу захисника удостоїли відзнакою Президента України “За оборону України” та відзнакою командира 5 окремої штурмової Київської бригади “За знищення ворожої піхоти”.
В Олександра залишилася мати, яка нині теж служить у війську.
Вічна пам’ять!