Підтримайте Вільне Радіо
До транзитного центру в Павлограді продовжують везти евакуйованих з прифронтової Донеччини, зокрема, з Білозерського та Добропілля. Про перевантаження центру, кажуть волонтери, наразі не йдеться: людей евакуюють в інші області потягами або ж одразу везуть не на Дніпропетровщину, а в наметовий табір в Лозовій. Як працює транзитний центр в Павлограді після кількох днів переповнення, хто і куди їде та на яку допомогу тут можуть розраховувати — у матеріалі Вільного радіо.
“Мені вісімдесят…взагалі 82, а по паспорту — 84. Під час тієї війни мені мама “додала” в документи два роки. Навіщо? А щоб довше була молодою”.
Сиве каре, підфарбовані брови. Її звати Женя — саме так представляється жінка, що сидить в кріслі колісному в приміщенні транзитного центру для переселенців. Женя евакуюється з Костянтинівки.
“Я сьогодні усю ніч не спала. Дуже страшно. Мені розбили весь балон. Скло сиплеться, усе тріщить. Вже в жодному будинку немає вікон. Штори висять — горять. Люди повтікали. За мною племінниця доглядала, але вона теж евакуюється”.
Жені допомогли виїхати волонтери. В транзитному центрі їй вже виділили ліжко. Та поки жінка не наважується злізти з крісла — каже, сидіти їй легше. Через захворювання хребта сама майже не ходить, тільки пару кроків з палицею. Дістає старенький кнопковий мобільний, набирає номери — та поки відповіді не має. Волонтери допоможуть їй їхати далі, але треба, щоб в кінцевій точці чекали і зустріли.
“Я до Ужгорода їду, в мене там дві доньки. Зараз на роботі, тому, мабуть, не відповідають. Звісно, мені там буде важко. У доньки шестеро дітей — пятеро хлопців і дівчинка. Вони вже дорослі, студенти, але разом жити всім в трикімнатній квартирі…важко. А в Костянтинівці я все залишила, які в мене меблі гарні були, а “стінка” в спальні — взагалі красуня”, — зітхає жінка.
На вулиці у машині евакуаційників чекає на дорогу далі Тамара Афанасіївна. Як і майже усі тут, речей з собою взяла не багато. У пакеті з ковдрами — електрочайник. Два роки жінка майже не бачить, лише світло і силуети.
“Мені цей чайник дуже потрібен. Він як світиться, я його трохи бачу. Можу водички сама собі налити”.
Її діти живуть за кордоном, доглядав жінку друг сина та його дружина, яких Тамара вважає ріднею. Всі свої 85 років прожила в Новодонецькому та сусідньому Іверському, працювала на шахті.
“Я не вирішувала їхати — за мене вирішили. Андрій та Наталя мої виїхали. Наталя в шахті працювала, казала, що там безпечно. Але коли почали вимикати світло, вона саме була в шахті, не могла вийти, їй стало погано. Вона зателефонувала подрузі та разом з чоловіком виїхала в Білоцерківський район. Я вже думала, вони мене і не заберуть. А так, просто пообіцяли, щоб я при них не плакала. Але ось — забирають”.
Більшість людей поки чекають на вулиці. Як на вокзалі — біля них торби, пакети, тварини. Хтось везе папуг у клітці, біля однієї з жінок — одразу п’ять собак. Вагітна кішка Сіма в переносці їде разом в родиною Анастасії.
“Їй п’ять років. Дітям — півтора, вісім і 14. Ми з Добропілля, в січні переїхали до Новодонецького. Ми вже виїжджали у 2022-му, повернулися, думали, що все буде добре. Але діти дуже бояться, їдемо далі у Львів. Що з нашим будинком — не знаємо, людей в місті майже не немає. Як і життя. Дуже важко було зважитися на переїзд. Я розумію, що ми більше не повернемось. Тепер ми всі — бомжі”.
В транзитному центрі люди можуть перебувати до п’яти днів, каже менеджер з логістики благодійного фонду “Схід-SOS” Іван Саверський. Іноді довше, коли людині треба допомогти зробити документи. Їдуть зараз здебільшого з Білозерського, у липні — виїжджали з Добропілля. З Покровська евакуації вже майже немає.
“Тут люди можуть оформити грошову допомогу, отримати юридичну і психологічну допомогу, продуктові набори. Працює кухня, можна поснідати, пообідати, повечеряти. Був момент, коли людей було дуже багато. Наприклад, 22:30, а ще півсотні людей стоїть на вулиці і чекає. Зараз ситуація вирівнюється. На мою думку, це може бути пов’язано і зі змінами на фронті, де наші хлопці відбивають захоплені території. Також представники різних благодійних організацій встановлюють нові намети, де люди могли б ночувати”, — пояснює Іван.
Тим часом, потік евакуйованих не зменшується, каже керівник гуманітарної місії “Проліска” Євген Каплін. Розвантажити транзитний центр у Павлограді, за його словами, дозволило створення схожого центру у Лозовій, де у наметах можуть розмістити до півтисячі людей.
“Туди здебільшого спрямовували сьогодні (20 серпня — прим. ред) людей, яким немає, куди їхати. Це люди з Добропілля, Білозерського. Тобто ми розмежовуємо цей потік. В Павлоград відправляємо тих, хто далі планує рухатися в сусідні області або на Львівщину, куди ходить евакуаційний потяг. Також буде залучений вагон Укрзалізниці для транспортування з Павлограду маломобільних людей на Київщину. Відправляємо людей автобусами на Кіровоградщину, яка також була визначена однією з приймаючих областей”, — каже Каплін.
Ще до кінця місяця у 15 областях та Києві мають підготувати щонайменше 30 тисяч місць, у тому числі для маломобільних людей, заявляють в ДонОВА.
“Розселення триває, “Укрзалізниця” додає на всі наші прохання, на всі напрямки вагони, евакуюємо. Вчора відкрився новий транзитний центр у нас в Лозові — спокійна, планова робота, все нормально, все працює, як і на Павлограді.
Збільшення потоку людей є, транзитні центри працюють. Я б не говорив такі, знаєте, голосні слова, як деякі, хто — не буду говорити, що це колапс.
Ми працюємо в синергії з нашими колегами, волонтерами й з приймаючими областями. Це тяжкий робочий процес, але всі питання робочі вони вирішують”, — запевнив під час брифінгу ДонОВА начальника відділу з питань надання соціальних послуг Дмитро Пожарський.
За його даними, за останній тиждень вдалося розселити 215 людей з Донецької області, з яких 56 дітей, ще 53 — маломобільні. Також 20 евакуйованих очікують на розселення до геріатричних закладів у Київської області.
Нагадаємо, через наближення лінії фронту з Донецької та Дніпропетровської областей виїжджають дедалі більше людей. Через нову хвилю людей навантаження на донедавна головний транзитний пункт у Павлограді виросло в рази за кілька днів — від початку тижня там була критична нестача місць. Після розголосу ситуація стала кращою, втім благодійники не поспішають робити висновки про стабільне покращення.
В усьому процесі евакуації людей з прифронтових територій вже роками суттєву роль відіграють саме благодійні організації. Детальніше журналісти Вільного радіо аналізували це в матеріалах “Від інформування людей до фінансування прихистків: як держава може покращити процес евакуації” та “Евакуація не закінчується на вокзалі: чому вивезти людину — не значить врятувати її (думки експертів)”.