Група однодумців створює простір, де ідеї набувають втілення. Початок проєкту поклали двоє німців, які приїхали на Донеччину підтримати місцевих активістів. Їхня ініціатива переросла у центр “Друкарня”, що об’єднав людей довкола важливих для суспільства проєктів. Попри відкриту війну організація продовжує працювати: допомагає активістам, моніторить стан довкілля та розвиває освітні ініціативи.
Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з головою “Друкарні” Капіталіною Каплан про те, як команда адаптувалася до нових умов і які плани має на майбутнє.
Центр громадянського суспільства “Друкарня” з’явився у 2019 році завдяки допомозі німецької організації “Аустауш”.
Усе почалося з бажання двох німецьких волонтерів допомогти Україні. Вивчивши українську мову, вони почали подорожувати містами Донеччини, шукаючи місце, де можна було б відкрити центр для ініціативних громадян.
“З 2014 року я активно працювала в громадських організаціях, зокрема в Молодіжному центрі “Теплиця”. Саме через неї ми познайомились з німецькими засновниками, які запросили мене організувати обговорення захисту довкілля. Вони вирішили відкрити офіс підтримки громадянського суспільства в Слов’янську, і так утворилась команда “Друкарні”, — розповідає голова центру громадянського суспільства “Друкарня” Капіталіна Каплан.
Назва центру походить від будинку в Слов’янську, де понад 100 років функціонував друкарський центр.
“У місті майже не залишилося старих будівель, більшість — це радянська спадщина, тому ми вирішили обрати таку назву, щоб підтримати історичну пам’ять цього місця”, — ділиться Капіталіна.
Також німецькі засновники обрали слово “Друкарня”, оскільки воно звучить подібно кількома мовами, що робить його зрозумілим для європейців.
“Наприклад, німецькою це буде “Druckerei”. Це дозволяє створити спільний культурний контекст і зберегти зв’язок із європейськими відвідувачами, які дізнаються про організацію через соцмережі”, — доповнює співрозмовниця.
Головною ідеєю “Друкарні” стала підтримка ініціативних людей, які прагнуть покращити життя у громаді.
“Ми хотіли всіляко підтримувати людей, які мають якісь ідеї, але не мають фінансових ресурсів або якихось знань у певних сферах”, — каже голова організації.
До центру почали стікатися люди з різних міст Донеччини, які ділилися своїми ідеями й обговорювали, що їх хвилює. Поступово стало зрозуміло, що найбільше відвідувачів непокоять проблеми з довкіллям, тож ця тема стала пріоритетною для команди.
“Ми створили групу екоактивістів, які разом працювали над розв’язанням проблем довкілля”, — додає Капіталіна Каплан.
Ще одним напрямом роботи “Друкарні” стала політична освіта. Для місцевих проводили заходи, де роз’яснювали політичні процеси та розповідали про важливість активної громадянської позиції.
Також активісти влаштовували зустрічі з іноземцями, де місцеві могли дізнатися щось нове про життя за кордоном і розширювати свої горизонти.
“Ми вирішили, також за підтримки німців (німецької організації “Аустауш”, — ред.) і їхніх зв’язків, що будемо привозити різних людей з різних країн, щоб відбувався культурний обмін та обмін досвідом. Людям цікаво було, до прикладу, чому Британія вирішила вийти з Європейського Союзу”, — говорить голова “Друкарні”.
Через повномасштабне вторгнення команда мусила покинути Слов’янськ. Для нового старту обрали Івано-Франківськ, де мали знайомих.
Перебравшись на захід, “Друкарня” зосередила зусилля на допомозі однодумцям, які залишалися в небезпечних регіонах. Так з’явився шелтер для активістів, які виїжджали з Донеччини та Луганщини. Це була відповідь на нагальну потребу: багато людей не знали, куди їхати і як облаштуватися на новому місці.
“Ми розуміли, що активісти — це ті люди, які не можуть сидіти без діла. Якщо їм допомогти на початковому етапі, вони швидко адаптуються і знову почнуть працювати”, — пояснює Капіталіна Каплан.
Шелтер проіснував пів року і за цей час став прихистком для десятків активістів із прифронтових регіонів.
З часом потреба у шелтері згасла, і команда повернулася до ініціатив, якими опікувалася раніше. Серед таких проєктів були й екологічні.
Так, активісти взялися за моніторинг якості води в Донецькій області у співпраці з басейновими управліннями та місцевими екологічними організаціями. Через обстріли жителі Донеччини часто залишаються без централізованого водопостачання і змушені брати воду зі свердловин, колодязів та річок, тож важливо було перевірити, чи безпечна ця вода для споживання та побутових потреб.
“Ми вирішили провести аналіз води, щоб люди знали, де її можна пити, а де вона забруднена. Розповідали про необхідність кип’ятіння, фільтрації, а також про альтернативні джерела”, — розповідає очільниця “Друкарні”.
Ще один проєкт слов’янських активістів — відновлення станцій громадського моніторингу повітря. До 2022 року в Донецькій області їх було чимало, але з початком відкритої війни багато вийшли з ладу або потрапили під окупацію.
“Ми вирішили поступово відновлювати цей моніторинг і встановили дві нові станції у Слов’янську, а ще одну — у Миколаївці. Тепер можемо відстежувати стан повітря та інформувати людей”, — додає голова організації.
Крім цього, команда продовжує щороку влаштовувати екофоруми для активістів Донеччини та Луганщини. Раніше такі заходи проводили у Слов’янську, а тепер — в Івано-Франківську.
“Ми запрошуємо людей із прифронтових громад, щоб вони могли відпочити, побути в безпеці та обговорити важливі питання. Говоримо про зелене відновлення, про шкоду, якої завдала війна довкіллю, та про можливості його відновлення”, — пояснює співрозмовниця.
Окрім уже звичних для себе форматів, організація береться й за нові. Серед таких — поїздки в екопоселення, де відвідувачі можуть дізнатися, як сонячні батареї, вітряки, системи збору дощової води та інші технології відновлюваної енергетики покращують життя у громадах.
“Це особливо корисно для мешканців прифронтових громад. Наприклад, у Святогірську досі немає централізованого водопостачання, і люди змушені користуватися привозною водою. Альтернативні технології можуть допомогти їм бути більш автономними”, — каже Капіталіна.
Зараз активісти працюють над публікацією “Вплив війни на довкілля Донеччини”. Це буде дослідження про екологічні наслідки бойових дій: забруднення річок, знищення зелених насаджень та вплив вибухів на ґрунти й повітря.
“Ми хочемо простою мовою пояснити складні процеси, які відбуваються через війну. І головне — дати людям розуміння, що можна зробити для відновлення природи нашого регіону”, — підсумовує Капіталіна Каплан.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про правозахисницю Марію Шамоніну та команду організації “Щит”, які через небезпеку переїхали з Покровська до Дніпра. Там вони допомагають переселенцям, борються з гендерним насильством і розвивають проєкти, зокрема у сфері розмінування.