Щодня о 9 ранку ми згадуємо всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Софія Крячко з мамою із Лимана загинули через поранення після обстрілу, а згодом втрати не витримали батько та дідусь родини. 12 липня вшануймо пам’ять дівчинки та її рідних хвилиною мовчання.
Про родину дівчини пише “Дзеркало тижня” з розповіді бабусі Світлани та двоюрідної сестри померлої Аліни Крячко.
Софія Крячко народилась 30 травня 2013 року в родині Наталії та Дмитра Крячко. Вони мешкали у Лимані.
Дівчинка від народження мала проблеми із зором, тому рано почала носити окуляри. Вона зростала талановитою дитиною: вивчала англійську, займалась математикою, гарно малювала та мріяла стати художницею.
“Вона приходила зі школи та казала: “Бабусю, я хочу отримати 12 балів”. Але в них тоді ще була система відмінно/добре/погано. Мама із Софійкою багато займалася, а на вихідних Софійка приходила до нас із дідусем”, — ділиться бабуся дівчинки Світлана Крячко.
Через деякий час після початку повномасштабного вторгнення російської армії у Лимані почались бої. Родина Крячко сподівалась, окупанти не будуть гатити по цивільним, і їм вдасться перечекати період активних бойових дій вдома.
Бабуся та сестра Аліна згадують, як містом їздила техніка, а вони постійно чули вибухи. Батько Софії неодноразово просив дружину евакуюватись. Для того, щоб окупанти пропустили їх, він готовий був продати свою машину та віддати гроші. Однак Наталя не хотіла покидати рідну оселю.
“Він ніби відчував щось… Але дівчата сказали, що залишаються — таким є їхнє рішення. Софійка була на диво спокійною, не боялася обстрілів”, — розповідає Світлана, яка теж не хотіла їхати з міста.
У травні наступ окупантів на Лиман посилився й вони почали частково захоплювати місто. Того часу Софія, яка полюбляла малювати яскраві картини, стала використовувати лише сірі та чорні.
23 травня 2022 року Дмитро Крячко пішов відвідати свого брата. Поки батька не було, почався черговий обстріл росіян. Один зі снарядів влучив у підвал, де ховалися Софія з мамою.
“Моя мама підіймає голову й каже дядькові Дмитру (батьку Софії, — ред.): “Дивися, здається, у вас щось горить…” Загорівся гараж, вибухнула машина, а снаряд прилетів прямісінько в підвал, його засипало”, — згадує сестра Аліна.
Родичі побігли до місця обстрілу та змогли витягти з підвалу Софію і маму Наталю. Вони були поранені, але живі. Батько взяв сусідську машину та повіз їх у лікарню, але в дорозі вони знову потрапили під обстріл. Бійці ЗСУ допомогли постраждалим добратись до лікарні у Краматорську.
У медичному закладі Дмитро Крячков дізнався, що його 8-річна донька Софія померла. Знаходячись у шоковому стані, він попросив тіло доньки, щоб на руках віднести у Лиман, але медики не дозволили йому цього. Тоді чоловік не дочекавшись новин щодо долі своєї дружини пішов пішки до Лиману.
Вдома він розповів родичам про доньку, а наступного дня родині повідомили й про смерть Наталі. Обох поховали у Слов’янську.
Через пережиту трагедію у бабусі Світлани та дідуся Олексія стало погіршуватись здоров’я. Батько ж Софії Дмитро став мучитися безсонням. Він виходив вночі на подвір’я та сидів біля свого розбитого будинку.
“Нам із батьком він цього не говорив, а тещі казав, що не може та не знає, як йому далі жити… Так любив дружину й донечку, що не зміг без них”, — каже бабуся Світлана.
10 липня 2022 року дідусь Олексій пішов відвідати сина та знайшов його мертвим у дитячій кімнаті. Дмитро Крячков протримався 49 днів після смерті дружини та доньки і наклав на себе руки.
Чоловіка поховали у рідному Лимані, але невдовзі біля нього з’явилась ще одна могила… Дідусь Олексій помер. В нього було слабке серце, проблеми з нирками, а після смерті сина чоловік став ще більше втрачати здоров’я і лежав паралізований. Чоловіку було 70 років.
В родині Крячко залишилась жива одна бабуся.
Світла пам’ять членам родини Крячко.