Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Ігоря Гриновця зі Львівщини, який з 2022 року обороняв українські землі від загарбників. У мирний час він захоплювався риболовлею, полюванням та історичною літературою. Життя захисника обірвалося на Херсонщині під час виконання бойового завдання.
Про військового Вільному радіо розповіла його сестра Богдана.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.
Ігор Гриновець народився 30 травня 1971 року в селі Романові на Львівщині. Тут він провів дитинство, ходив у садочок і школу. Ігор був старший у родині, окрім сестри мав ще меншого брата.
Хлопець навчався у Львівському техніко-економічному коледжі Національного університету “Львівська політехніка”, а потім два роки проходив військову службу. Після повернення Ігор працював заготівельником взуття на приватному підприємстві та в компанії, яка займається імпортом-експортом товарів.
Чоловік любив проводити час на природі або в компанії друзів. “Був гостинний, у нього двері завжди були відчинені для всіх, нікому ніколи не відмовляв”, — каже Богдана.
Вона пригадує, як разом з Ігорем ходила на полювання, але не для того, щоб вбивати, а просто постріляти по банках. “Він учив мене стріляти, хоча попереджав, що рушниця важка і має сильну віддачу. Я не вірила йому, поки сама не спробувала. Як тільки вистрілила, впала від сили віддачі, і він сміявся, кажучи: “Я ж казав тобі!”, — ділиться жінка.
Ще одним захопленням її брата було читання. Він обожнював творчість Ліни Костенко й поширював її на своїй сторінці у фейсбуці. А ще Ігор цікавився історією — читав історичну літературу.
Ще у 2014 році Ігор хотів долучитись до війська, але тоді родина відмовила чоловіка від цього рішення, розповідає Богдана. Та у квітні 2022 року він все ж вирушив на передову. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, був солдатом у стрілецькому першому батальйоні. Богдана наголошує, що через стан здоров’я її брата намагалися тримати подалі від передової, але він таки прорвався на фронт. Служив Ігор на Херсонському напрямку.
“Мав дві контузії, але мені нічого не казав, завжди запевняв: “У мене все добре”. Насправді ж його вирвало з окопу, підкинуло на 30 метрів, тоді зламав ребра. Він не показував цього і продовжував боротися”, — ділиться жінка.
За словами Богдани, про все це вона дізналася від побратимів її брата. Один із них розповів, що одного разу металевий осколок влучив у рюкзак Ігоря, але його врятувала мисочка, що була всередині.
“Я збираю всі ці деталі, розпитуючи людей, кожного, якого зустрічаю, і пазли потроху складаються. За два роки дізналася багато чого, чого раніше не знала, навіть отримала фотографії, які раніше не бачила”, — ділиться жінка.
Побратими Ігоря розповідали Богдані, що він був надійним і справедливим та ні за що не кинув би своїх. Один із бойових товаришів вже після смерті Ігоря казав: “Він був готовий йти навіть під кулі, якщо це потрібно було для захисту товаришів. Командир пригадував, як кликав його до себе, але Ігор відмовився, сказав, що краще залишиться зі своїми хлопцями, бо йому там краще стріляти”, — каже Богдана.
Комбат Ігоря розповідав жінці, що навіть у найтяжчі моменти він залишався поруч зі своїми побратимами, вірячи, що разом вони зможуть подолати будь-які труднощі.
Загинув військовий 12 вересня 2022 року у селі Безіменному на Херсонщині під час виконання бойового завдання.
Вже посмертно Ігоря нагородили орденом “Хрест Героя”. Богдана каже: “Він того не любив, завжди казав: “Показухи не хочу.” Але знаючи його як історика і людину, що так любила Україну, я хочу, щоб його пам’ятали”.
Рідні створили петицію з проханням надати Ігорю звання Героя України. Підписати її можна до середини листопада.
Вічна та світла памʼять захиснику.