Незалежні кінематографісти презентували новий фільм про 70-річну медикиню полку “Азов” Тетяну Теплюк на псевдо “Хрещена”. Стрічку підготували в межах циклу “Фортеця Маріуполь” — про оборонців, які 86 днів захищали у повному оточені нині окуповане місто.
Про це розповіли на сторінці об’єднання незалежних кінематографістів Babylon13.
Героїнею фільму “Фортеця Маріуполь. Хрещена” стала Тетяна Теплюк — 70-річна медикиня полку “Азов”. У минулому, кажуть автори стрічки, вона була медикинею під час війни в Афганістані та операційною сестрою пологового будинку на Київщині.
Тетяна пройшла Революцію Гідності: допомагала пораненим на Майдані, а звідти — поїхала до Маріуполя та долучилася до “азовців”.
Повномасштабне вторгнення “Хрещена” зустріла в Маріуполі разом із рідним полком. З побратимами та посестрами вона потрапила до російського полону, де пробула 228 днів.
Переглянути фільм “Фортеця Маріуполь. Хрещена” можна безкоштовно на YouTube за цим посиланням.
Підрозділ Тетяни Теплюк потрапив на Азовсталь місяців за два після початку оборони Маріуполя. Згодом, коли вийшла у полон, “Хрещена” спершу потрапила до колонії в окупованій Оленівці.
“Нас привезли в Оленівку, трохи постояли, а потім нас вивели. Було тісно, ми одна крізь одну сиділи, по камері вже було неможливо ходити. Камери були забиті, нас посадили в “одіночку” — по 8-10 людей у приміщені. У нас була відкрита “годівниця”, через яку давали їжу, і там ще двері були відчинені, от і ми могли побачити кусок вулиці. Це було для нас добре”, — розповідає медикиня Тетяна.
Вона розповіла, що під час російського полону жінок та чоловіків з “Азову” тримали в окремих камерах.
“Ми просилися, щоб нас теж ближче до хлопців поселили в бараки, а вони (росіяни, — ред.) дивилися на нас і казали “ви що, вони ж вас порвуть”. А ми не могли зрозуміти, як таке може бути. Але бачили по очах, що там немає кому щось доводити”, — каже “Хрещена”.
У Оленівці медикиня “Азову” провела близько чотирьох місяців.
“По виразу обличчя наглядачів, вони знали, куди нас перевозять, дівчата наші раділи, що нас на обмін… А потім, коли нас вже в машинах везли, наглядач сказав: “я вас вітаю, ви проїхали кордон Росії”, ми зрозуміли, що їдемо в ще якусь гіршу халепу.
Жорстко нас приймали, обличчям до стіни. Перевдягалися там і комірник, який видавав тюремний одяг запитав у мене, хто я, і я відповіла, що медсестра. Він сказав тоді: “а так, це ти нашим (російським, — ред.) хлопцям яйця відрізала”. Я сказала, що не робила і ніхто цього не робив”, — розповідає жінка.
Тетяна розповідає: фізично відчувала ту ненависть, яку до них відчували росіяни під час полону.
“Було дуже тяжко морально, такий тиск моральний. Я знала, що мене не битимуть, нічого мені не зроблять. Але цей страх був, вони вміли його зробити, так себе поводили. Можливо, оця ненависть їхня так діяла на нас
У них була ціла система придушування людини, для приниження, для знищення особистості. Але я казала завжди: скільки треба, маємо витримати, але ми звідси обов’язково вийдемо ”, — додає Теплюк.
31 грудня 2022 року медикиня повернулася додому та продовжила службу в Силах Оборони України.
“Зараз у мене тільки одна мрія — перемога, щоб усі наші повернулися. Не знаю навіть, що буду робити далі… Доведеться йти у свій степовий двір, зробити декілька грядок, щоб не дуже плазувати… Різну зелень вирощувати.
Коли бачу дитину, відчуваю тепло в душі, навіть коли малеча капризує. Раніше мене такі капризи, а зараз ні. Але маю і сум, що все ще бійня, смерть сунеться, гребе молодих, прекрасний та розумний. Я впевнена, що ми вистоїмо, я ні разу не допустила, що ми можемо програти”, — каже Тетяна Теплюк “Хрещена”.
Нині у російському полоні й досі залишаються тисячі українських захисників, серед яких близько 700 бійців бригади “Азов”.
Нагадаємо, в ніч на 19 жовтня Україна повернула з російського полону 95 захисників, 48 з яких були засуджені окупантами. Серед тих, кого вдалося звільнити, був зокрема 30-річний військовослужбовець “Азову” Сергій Алєксєєвич, який вижив у теракті в Оленівці. Його дружина понад два роки боролася за визволення коханого.