Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — 21-річний лейтенант з Івано-Франківської області Роман Хопта. Військовий боронив Київщину та Донеччину, останній свій бій прийняв на Курщині РФ.
Про життя Романа Вільному Радіо розповіли його мати Любов і сестра Адріана.
Близькі Романа Хопти звернулися до нашої редакції через соцмережі. Вільне Радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Роман народився 12 серпня 2003 року у селі Лоєва Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Роман любив риболовлю, мав багато друзів, з теплом ставився до родини.
“Між нами був особливий зв’язок, ми могли просто глянути один на одного й порозумітися без слів. Він був моїм порадником і другом, називав мене Данечка і тільки коли злився — Адріаною”, — згадує Романа його сестра.
Хлопець обрав шлях військового, адже з дитинства мріяв захищати рідну землю. Він закінчив Надвірнянський військовий ліцей, а початок відкритого вторгнення зустрів на третьому курсі Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного у Львові. Тоді він, не сказавши рідним, став на оборону Київщини.
“Буча, Ірпінь — це як раз там він тоді був”, — розповідає мати військового Любов.
Роман Хопта був командиром танкового взводу першої окремої танкової Сіверської бригади. Підрозділ очолив у 19 років. Служив у званні лейтенанта, серед побратимів мав позивний “Одін”.
Після випуску з академії у червні 2024 року Роман вирушив на фронт. Спочатку боронив Україну на Покровському напрямку Донеччини, а вже за місяць був на Курщині.
10 жовтня 2024 року він прийняв свій останній бій. Життя Романа обірвалося між хуторами Александрія та Зелений Шлях у Суджанському районі.
Росіяни прорвали одну з ліній ЗСУ, пошкодивши техніку, тож Роман ухвалив рішення про евакуацію екіпажу. На околиці Александрії розпочався стрілецький бій, у якому Роман разом з іншим військовим загинули. Шестеро їхніх побратимів змогли вибратись.
“Не кожен досвідчений офіцер може ухвалити такі рішення і взяти на себе вогонь, щоб інші могли врятуватися”, — переказує Любов слова побратимів Романа.
Жінка згадує, що мала страшне передчуття після того, як Роман перестав виходити на зв’язок, але до останнього сподівалася, що воно хибне.
“17 жовтня нам повідомили, що Роман зник безвісти, ми почали шукати його через усі служби. До останнього сподівалися, шо він в полоні. Але коли я поїхала у Суми на впізнання, я впізнала його, хоча досі не віриться”, — ділиться Любов.
Посмертно Роман Хопта нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня та медаллю “Воїн Світла”.
“Я пишаюся своїм синочком Романчиком. Він завжди був усміхнений, завжди говорив: “«Мамулічка, я обережний, зі мною все буде добре, тільки не переживай»”, — говорить мати Романа.
Захисника поховали у рідному селі. У військового залишились батьки, молодша сестра та наречена.
Світла пам’ять полеглому захисникові.