15 листопада у Києві провели в останню путь парамедикиню добровольчого батальйону “Госпітальєри” Марію-Христину Двойнік. Вона мріяла після війни висадити дерева в пам’ять про загиблих друзів у Краматорську, але її задуму не судилося здійснитися.
На церемонії прощання побувала кореспондентка Вільного радіо, волонтерка Ольга Данілова.
Марію-Христину Двойнік із позивним “Альпака” поховали сьогодні, 15 листопада 2024 року, в Києві. Дівчина загинула 13 листопада під час виїзду за пораненими поблизу населеного пункту Покровського Запорізької області.
Марію-Христину відспівували у Михайлівському соборі в Києві. Провести “госпітальєрку” в останню путь прийшли багато її знайомих, рідних, побратимів і волонтерів.
Об 11:00 “госпітальєрку” поховали на Берковецькому кладовищі. Попрощатися з нею прийшли сестра, мати та батько.
Марія-Христина Двойнік, яку волонтери лагідно називали Мері Кріс, родом із Києва. З самого дитинства вона захоплювалася скелелазінням та грала в дитячому тетрі.
Освіту здобувала у школі №330 та згодом в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. Дівчина працювала у сфері туризму, зокрема, у магазині туристичного спорядження.
Після початку відкритої війни Марія-Христина вирішила долучитися до волонтерської справи. Вона допомагала розвозити медичну допомогу як для шпиталів, так і для цивільних лікарень на Донеччині.
Подруга Ольга згадує: Марія завжди підставляла своє надійне плече тим, хто цього потребував.
“Вона була сильною і, як би їй сумно іноді не було, вона могла підтримати. Могла сісти за кермо, завантажити жіночими руками важкі коробки й поїхати розвозити по лікарнях та шпиталях. Якось забрала мене до себе на зйомну квартиру у Краматорську, приготувала смачну вечерю, а потім ми сиділи на даху багатоповерхівки й дивились на зірки пів ночі, згадуючи всіх наших загиблих волонтерів. Дивилися на спалахи з боку Часового Яру та інших напрямків і мріяли, що війна колись закінчиться і ми разом висадимо дерева в пам’ять про наших загиблих друзів у Краматорську. Але цього так і не сталося…” — ділиться спогадами про подругу Ольга Данілова.
Ще один друг загиблої, волонтер Сафрін так згадує дівчину:
“Христина була одним із найчудовіших волонтерів, яких я знав в Україні. І я не кажу це через її загибель. Вона дійсно багато допомагала, і всю її роботу можна побачити через пости, які вона викладала у соцмережах. Вона давала турнікети, шприци, будь-яку медицину, необхідну підрозділам. Також [підтримувала 49-й окремий штурмовий батальйон] “Карпатську січ”, приїжджала до нас багато разів, знала всіх лікарів”.