Підтримайте Вільне Радіо
Соціальні та юридичні консультації, психологічні тренінги та тематичні заходи — все це для жителів Мангушської громади, які мусили евакуюватися після її окупації. Журналісти Вільного Радіо відвідали Центр життєстійкості “Мангуш”, який працює в Києві з серпня 2024 року. Ми поспілкувалися з працівниками та дізналися, як організована робота хабу.
10 хвилин пішки від найближчої станції метро — і ми на місці. Знайти Центр життєстійкості “Мангуш” досить легко — біля входу великий банер із назвою, а на дверях — розклад подій на тиждень.
Центр розмістився у цокольному приміщенні. Усередині — конференц-зала, дитячий куточок і кабінет працівників. Це невелике, але просторе приміщення орендує Мангушська громада за кошти власного бюджету.
Центр розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимира Турця, 4. Найближча станція метро — Лук’янівська.
Уточнити розклад заходів можна за телефоном: (068)692-07-38.
Стежити за новинами й дивитися звіти роботи можна на сторінці Центру у фейсбуці.
До Центру життєстійкості починають стікатися відвідувачі. На сьогодні запланований захід разом з психологинею, тема — пошук внутрішньої рівноваги через вправу “Колесо балансу”. Учасники будуть аналізувати своє життя й визначати сфери, які потребують ресурсу. А фахівці мають допомогти з порадами, як перерозподілити сили для змін на краще.
Серед учасників заходу — Арсеній, який дізнався про тренінг випадково, але тепер планує приходити частіше.
“Є застосунок “Квест”, там бачив оголошення і прийшов. Це вже другий раз — минулого разу говорили про своє призначення і пробували різні методики. Тут позитивна атмосфера, відчувається прийняття. Планую приходити, якщо буде час. Я ще й навчаюся на клінічного психолога, тож цікаво з професійного аспекту”, — пояснює Арсеній.
Направляє учасників тренінгу психологиня центру Олена Ковальова. Вона має понад 25 років досвіду та приєдналася до команди від самого відкриття.
“Маю багато завдань, але основне — консультувати людей у кризовому стані. Часто це ті, хто втратив рідних або шукає зниклих безвісти. Організовую тренінги, працюю в госпіталях з військовими як ігротехнік у контексті психологічної допомоги й адаптації”, — ділиться психологиня.
Зазвичай, розповідає вона, люди планують свої візити, але буває так, що заходять просто з вулиці. Тому термінова консультація теж входить до переліку обов’язків фахівчині.
“Якщо бачу, що потрібна психіатрична допомога, консультую і направляю до спеціаліста. Важливо знімати стигму з цих питань і пояснювати: допомогу можна і треба отримувати, у цьому немає нічого соромного”, — розповідає Олена Ковальова.
Подальшу коротку екскурсію нам проводить соціальна менеджерка Центру, переселенка з Мангуша Ольга Кулик. Разом із нею тут працюють ще дві колеги. Менеджерка розповідає, що в Центрі діє постійна програма заходів.
“Кожної середи виїжджаємо до госпіталю й цілий день працюємо з військовими. Двічі на тиждень — групові психологічні тренінги для переселенців та киян. Маємо співпрацю з Пенсійним фондом: їхні фахівці приходять до нас, консультують і навіть проводять тренінги для наших спеціалістів. З бібліотеками теж працюємо на постійній основі”, — розповідає Ольга Кулик.
Інші заходи планують вже за потреби. Наприклад, в Центрі функціонує батьківський клуб, але влітку він на паузі — не всі можуть зібратися.
За словами Ольги Кулик, у центрі можна отримати й точкові послуги. Зазвичай це консультації.
“Маємо меморандум з юридичною фірмою, яка за три хвилини ходи від нас. Вони безкоштовно допомагають нашим переселенцям. Соціальні консультації теж надаємо: пояснимо, куди звернутися, знайдемо адресу ЦНАПу, підкажемо, які документи потрібні. Часто запитують, як знайти педіатра чи отримати довідку для школи. Ми проконсультуємо і спрямуємо, бо самі довідки не оформлюємо”, — пояснює менеджерка Центру.
У сфері гуманітарної допомоги Центр працює як координатор.
“Самостійно гуманітарку не видаємо. Наші жителі отримують пакунки у “ЯМаріуполь” або в центральному осередку “Серце сходу”. Зараз вже люди цю інформацію знають, але бувають і винятки. Наприклад, нещодавно жінка з нашої громади повернулася з-за кордону й питала, куди їхати, щоб отримати гуманітарку”, — розповідає Ольга Кулик.
Сама Ольга до початку повномасштабного вторгнення була підприємицею, але після евакуації з рідної громади змінила профіль. Цю роботу їй запропонували, бо жінка від початку була ініціативною та допомагала з організацією осередку.
“Моя робота — це менеджмент усіх процесів. Комунікація, налагодження зв’язків і співпраці з організаціями та установами. Складаю орієнтовний план роботи на місяць і детальний — на тиждень. Усі продзвони та уточнення — теж на мені”, — ділиться менеджерка Центру.
Але найкращою частиною роботи Ольга Кулик називає все ж спілкування з людьми і спостереження за тим, як вони змінюються.
“Я завжди зберігаю в пам’яті історії людей, для яких Центр став місцем, де вони відчули свою важливість. А тим, хто залишає свій рідний дім і минуле життя, це дуже необхідно. І ще я зрозуміла, що Київ — це велике село. Днями зустрілася з військовим, до якого ми ще кілька місяців тому їздили в шпиталь, а тепер він гуляє центром міста. В такі моменти мені моя робота найбільше подобається”, — підсумовує Ольга Кулик.
Раніше ми також розповідали про те, як працює осередок для переселенців Селидівської громади на Київщині та чим там допомагають. Він відкритий не лише для жителів Селидівської громади, частиною послуг користуються і місцеві.