Психологічна підтримка, няні для дітей, професійні курси та уроки цифрової грамотності — таку допомогу переселенки отримують у шелтерах однієї зі львівських громадських організацій. Більшість жінок, які знайшли тут прихисток, евакуювалися з Донеччини. На довготривале проживання тут приймають також з дітьми та тваринами.
До початку відкритої війни у громадській організації “Феміністична майстерня” займалися освітою та підтримкою спільноти феміністок. Та після 24 лютого команда почала допомагати жінкам, які мусили виїхати у Львів з інших регіонів країни. Вже у квітні тут відкрили прихисток для переселенок і їхніх дітей.
“Дуже багато їхало людей, і треба було щось робити. Ми раніше таким не займались, але розуміли, як сильно люди цього потребують. Спочатку відкрили прихисток лише для активісток з різних частин України. Була ідея допомагати тим, хто допомагає — підтримати волонтерок і активісток, які переїхали до Львова”, — розповідає Вільному радіо координаторка прихистків від ГО “Феміністична майстерня” Катерина Довбня.
За два місяці організація облаштувала ще один прихисток у центрі Львова. Тепер у їхніх шелтерах могли проживати не лише активістки, а й інші жінки та діти, які потребували нової домівки.
“Ми відразу обрали такі приміщення, де були раніше хостели. Бо там вже є меблі, а купувати все дуже дорого. Наприклад, лише двоярусні ліжка коштують 10-15 тисяч, а нам треба було б десь 15. Вже облаштована кухня, душ. Звісно, в процесі ми докуповували необхідне. То духовка треба, то плити, фени, холодильник. Але все ж ми обрали такі приміщення, які вже були готові до проживання великої кількості людей. Один прихисток — це такий окремий будинок, у якому ще знаходиться наш офіс. А інший — це трикімнатна квартира з досить просторими кімнатами й балконами”, — каже активістка.
За порадами команда “Феміністичної майстерні” зверталася до інших організацій, які вже створювали прихистки для переселенців. Кошти ж отримали завдяки закордонним грантам.
“Ми питали в організацій, які правила, що має бути, що людям потрібно для проживання. Гранти нам дали закордонні організації, що опікуються дітьми та жінками, які опинилися в кризових ситуаціях. Також нам допомагає програма компенсацій: влада нам компенсує 30 гривень за одну людину на день”, — зазначає Катерина.
Обмежень на перебування в організації немає. Переселенкам допомагатимуть, допоки команда зможе утримувати шелтери.
“Є прихистки, які ставлять прямо конкретні терміни [перебування]. В нас такого немає, ми відразу готувались на довгостроковість, бо орієнтувалися на жінок з дітьми, жінок старшого віку або з інвалідністю. Ми говоримо прозоро, що в нас є гроші ще на 4 місяці. Ми зараз у пошуках фінансування. Якщо не знайдемо, то попередимо [про необхідність виселення] раніше. Є сім’я, яка живе у нас буквально з першого дня, тобто вже більше ніж рік. Багато людей живуть більше ніж пів року”, — ділиться координаторка прихистків.
За рік роботи у шелтерах “Феміністичної майстерні” мешкали вже більше ніж пів сотні переселенок і їхніх дітей з Донецької, Луганської та Запорізької областей. А коли росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС, свій прихисток тут знайшли декілька жінок з Херсонщини та Миколаївщини. Зараз у двох шелтерах сукупно живуть 35 людей.
“У декого ще тварини — коти, щури й пес. Ми одна з двох організацій у Львові, яка приймає також тварин. За цей час вже почула дуже багато страшних історій, що довелося людям пережити. Є сім’я з Лисичанська — молода жінка, її мама і син. Мамі цієї переселенки 83 роки, вона впала на прогулянці й тепер на ходунках. Донька вимушена дивитися за своєю мамою і за дитиною. Не може працевлаштуватися, тому поки ніяких перспектив у житті немає. Я дуже хотіла б, щоб ці теми теж підіймались. У цих людей мають бути якісь перспективи, і не тільки для молодих і здорових, а й для тих, хто має певні обмеження, як фізичні, так і ментальні. Ми приймаємо дуже різних жінок, і 60% з них — це люди з інвалідністю”, — каже координаторка львівських прихистків.
Найкраще зрозуміти мешканок прихистків зможуть такі ж переселенці — у цьому впевнена Наталя Бєлікова, яка також опинилася у Львові, рятуючись від війни у рідному Сєвєродонецьку.
“Майже з першого дня нас обстрілювали, ми з чоловіком просто спати не могли. Спочатку виїхала моя дитина з онуком, бо влучили в їхній дім. У мене проблема була вивезти чоловіка, він майже не ходить. Я знайшла машину, яка нас відвезе. Переночували в церкві, нас нагодували, вперше за місяць змогли помитися. Сіли на евакуаційний потяг до Львова. Знаєте, це неймовірно, досі згадую, бо ти їхав у невідомість, а тобі так допомагають, співчувають. Волонтери знайшли для нас кімнату в гуртожитку, де ми тепер і живемо з чоловіком”, — розповідає Вільному радіо переселенка.
Тепер жінка працює черговою в шелтерах “Феміністичної майстерні”.
“Слідкуємо за порядком, розв’язуємо конфліктні ситуації. Наприклад, перевіряємо, як виконують чергування. Буває, нападає депресія, нічого не хочеться, думаю про дім, минуле життя… Але його вже не буде, бо повертатися вже немає куди. Я тому й погодилася на цю роботу. Розумію цих людей, бо сама така ж. З радістю допомагаю їм, вони можуть мені виговоритись. Ми взагалі намагаємось так організувати життя у прихистках, щоб люди не тільки мали житло, а ще відчували захист. Мені здається, оце найголовніше, щоб якось вони заспокоїлися хоч трошки. Придумували різні події, заходи для них — чого тільки не було за цей час”, — каже Наталя.
Перші місяці роботи прихистків активістки “Феміністичної майстерні” безкоштовно забезпечували жінок і дітей готовою їжею. Зараз же організували видачу гуманітарної допомоги.
“Наші мешканки самі відмовились від готової їжі, тому що хтось любить одне їсти, хтось інше. Вирішили давати пакунки з їжею. Раз на місяць нам волонтери ініціативи “Кухня” привозять досить великі пакунки — крупи, консерви, м’ясо, молочну продукцію й таке інше”, — ділиться координаторка прихистків Катерина Довбня.
Аби переселенкам було легше впоратися зі стресом від життя далеко від дому, з ними працюють психологи. А з дітьми може безкоштовно посидіти няня, щоб жінки могли працювати, займатись іншими важливими справами чи просто трохи відпочити.
“У нас для кожної мешканки є можливість безкоштовно піти на 10 індивідуальних консультацій психолога від “Мальтійської служби допомоги”. Також у нас є групові збори раз на місяць, які теж модерує психологиня. Ще проводили для дітей арттерапію. Ми шукали й кінологиню, щоб вона підказала, як правильно влаштувати життя собаки у прихистку, бо він (собака) досить великий, діти лякались. Навіть колись кликали священника: у жінки був кризовий стан, від психологів навідріз відмовлялась. Вона була релігійною, тому звернулися до священника”, — каже Катерина.
А нещодавно для переселенок провели жіночий клуб, аби вони поділилися своїми переживаннями.
“Цей клуб, який влащтувала благодійна організація HIAS, дуже цікавий форматом, бо люди за чашкою чаю з печивом говорять про свій досвід. Багато чого обговорили на курсі. Нам дуже хочеться, щоб кожна людина, яка у нас проживає, могла рухатись далі після пережитого, хоча це часто дуже важко. У нас є жінка, яка днями прокинулася, а в неї, виявляється, вже у Миколаївській області немає будинку. Як можна до цього взагалі підготуватись?”, — говорить Катерина.
Чимало мешканок шелтера не вміють користуватись своїми смартфонами, каже активістка. Аби виправити це, “Феміністична майстерня” організувала для них курс із цифрової грамотності.
“Більшість допомоги внутрішньо переміщеної особи отримують, реєструючись через гугл-форму. Не всі можуть зареєструвати пошту або користуватись [онлайн] картами, щось “погуглити” та вирішити своє питання. Ми кажемо: “Чого не підете на концерт чи у парк?”. А вони просто не знають, як туди дійти. Ви не уявляєте, як багато людей не вміють просто друкувати повідомлення або відкривати сайти. І це не тільки літні жінки, від 35 років теж є”, — нарікає Катерина.
Ці курси, додає вона, допомагають і з пошуком роботи. З цією ж метою для жінок влаштовували кар’єрні консультації, де розповідали про можливості працевлаштування у Львові.
Для інших українців, які обдумують варіант тимчасово життя у подібних прихистках, команда громадської організації створила журнал про життя у них.
“Як виглядають прихистки, хто в них живе, який там побут, як люди організовуються, що їсти — цей журнал для людей, які ніколи в житті з цим не стикались, але хочуть зрозуміти, як це. Там є й історії людей, як вони евакуювались та потрапили в прихисток”, — додає Катерина.
Дізнатися про наявність вільних місць у прихистках “Феміністичної майстерні” можна за цим номером: +38 (098) 302-83-83. Дзвінки приймають з 10:00 до 18:00. Також можна написати на сторінки громадської організації у фейсбуці та інстаграмі.
Нагадаємо, ще один прихисток для переселенців з Донеччини працює на Київщині. Благодійники пропонують вивезти місцеві родини та обіцяють гарні умови.