До відкритого вторгнення Ірина С. з Маріуполя працювала у місцевій школі вчителькою російської мови та зарубіжної літератури. Слідчі стверджують, що після окупації жінка продовжила вчителювати й почала впроваджувати у школі російські стандарти, тож її засудили за колабораціонізм. Однак на думку адвоката підсудної, сторона обвинувачення не надала підтвердження того, що жінку належним чином повідомили про досудове розслідування. А якщо цього не зробили, справу не можуть розглядати заочно.
Вирок Ірині С. 4 листопада 2024-го виніс Кіровський районний суд Дніпра.
За даними обвинувачення, Ірина С. почала співпрацювати з представниками квазіформування “ДНР” у Маріуполі у вересні 2022-го. Під час співбесіди обвинувачена погодилася впроваджувати у місцевій школі №4 російські стандарти. Ірину призначили “заступницею директора з навчально-виховної роботи”.
У поле зору правоохоронців Ірина потрапила через те, що під час роботи на новій “посаді” почала активно з’являтися у новинних сюжетах на російських каналах. Так, одним із доказів у цій справі став ролик з нагоди свята Першого дзвоника:
“Перший урок — це “Моя історія”. Ми говоримо про історію Приазов’я Новоросії, ми говоримо “Ми Росія”, про відомих особистостей Росії, символи Росії. Ми вивчаємо історію держави, в якій ми нарешті живемо”, — каже обвинувачена в сюжеті.
Крім того, Ірина з’являлася й в інших сюжетах, де, зокрема, розповідала про початок роботи психолого-педагогічних класів та стояла з учнями під час святкування Дня захисту дітей під гімн РФ.
Також доказами у справі стала низка документів, зокрема, “державні освітні стандарти ДНР” та робочі програми виховання.
Під час судових засідань заслухали трьох свідків. Вони підтвердили, що Ірина співпрацює з окупаційною владою. Зокрема, колишня колега Ірини, яка була вчителькою англійської мови, розповіла, що обвинувачена називала працівників школи, які підтримували Україну, “бандерівцями”, а також була прихильницею Росії. Серед іншого, свідкиня зауважила, що українські шкільні підручники після приходу окупантів були знищені.
Оскільки Ірина С. перебуває на тимчасово окупованій території, її справу розглядали заочно, тобто in abcentia. Це можуть зробити лише в тому разі, коли підозрюваного повідомили про розгляд справи належним чином, але на судове засідання він не з’явився.
Кіровський райсуд вирішив, що Ірина С. мала знати про відкрите проти неї кримінальне провадження, адже повістки до суду на її ім’я публікували на сайті суду та в газеті “Урядовий кур’єр”. З позицією суду не погоджується адвокат освітянки.
“Вироком суду, зокрема у справі С., відсутнє підтвердження належного (не формального, а реального) повідомлення обвинуваченої про досудове розслідування та судове провадження. Також слід врахувати, що на території, де, ймовірно, перебуває обвинувачена, не розповсюджується газета “Урядовий кур’єр”, доступ до офіційних сайтів держустанов України заблоковано, отримання будь-якої інформації з території України спеціально обмежується”, — каже у коментарі Вільному радіо адвокат обвинуваченої Роман Ухов, якого їй забезпечила держава.
Правник додає, що відповідно до Правил адвокатської етики він зобов’язаний у своїй діяльності спиратися на інтереси клієнтки. Однак узгодити правову позицію з Іриною С. йому не вдалося, адже вона перебуває на окупованій території.
Адвокат зауважує, що не буде оскаржувати вирок суду щодо Ірини С. в апеляційному суді, тому що такі дії без узгодження правової позиції з обвинуваченою можуть стати предметом дисциплінарного провадження проти нього. Як приклад Роман Ухов наводить справу щодо президента-втікача Віктора Януковича, який подав позов проти свого колишнього захисника від держави. Через це Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури позбавила права держадвоката займатися адвокатською діяльністю. Щоправда, пізніше це рішення скасували.
Втім, Роман Ухов каже, що, спираючись на практику Європейського суду з прав людини (зокрема, на справи “Л.Т. проти України”, “Меденіца проти Швейцарії”, “Колоцца проти Італії” та інші) у нього є підстави вважати, що судове провадження проти Ірини С. може порушувати статтю 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий висновок він зробив, оскільки його підзахисна “позбавлена права висловити бажання на розгляд її справи судом (можливе заявлення відводу складу суду), захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, якого обере самостійно, допитувати свідків та надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції”.
Суд визнав Ірину С. винною у порушенні ч.3 ст.111-1 Кримінального кодексу України (“Колабораційна діяльність”).
“Суд враховує те, що обвинувачена, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій. Між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вжила”, — йдеться у вироці суду.
Підсудній призначили покарання у вигляді позбавлення волі на три роки. Також їй заборонили обіймати посади в органах державної влади та установах, що надають публічні послуги у сфері освіти.
Роман Ухов наполягає, що відповідно до міжнародних конвенцій, які ратифікувала Верховна Рада України, право на захист Ірини С. не було забезпечено повною мірою. Через це ухвалити законний обвинувальний вирок суду було неможливо, вважає адвокат.
Нагадаємо, наприкінці вересня за колабораційну діяльність засудили вчительку з Нікольського Анну Грунтовську. В окупації її призначили “заступницею директорки” тамтешньої школи, де нині вчать дітей за російськими стандартами.
Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.