Всього 10 пілотних шкіл країни тестують нову методику навчання дітей не урокам, а спілкуванню. Ми побували в одній з них. Чому навчаються діти на незвичному факультативі та які вони самі дають поради, щоб не допустити цькування в школі — читайте далі.
Бахмутська ЗОШ №1 вже другий рік бере участь у пілотному партнерському проекті МОН України та фонду ЮНІСЕФ “Безпечна і дружня до дитини школа”. Його мета – створити для школярів середовище без булінгу, насильства та несправедливого поводження. Програму впроваджують у тих школах Донеччини та Луганщини, які знаходяться поблизу лінії розмежування.
В рамках проекту в школах організовують тренінги для учнів та працівників. Так, 26 вересня для учнів усіх класів провели урок з правил ненасильницької поведінки. Це вже другий захід в рамках програми. Журналісти Вільного радіо побували на тренінгу, який проводили з учнями 5 та 6 класів.
Перш, ніж розпочати, школярі пригадали правила роботи в групі, які вони розробили на минулому тренінгу.
Далі діти розділилися на три команди. Кожна з них обрала для себе колір стікерів, щоб писати впродовж заняття. І почали з роздумів над питанням “Для чого потрібні правила?”
Вчителька: У нас є статут школи, з яким і ви знайомі, і ваші батьки, і вчителі. І в цьому статуті прописані якісь правила. Наведіть приклади цих правил.
Учениця: Правило не ображати інших учнів.
Вчителька: І ці правила навіщо? Щоб ми жили з вами як?
Учні разом: Мирно!
Вчителька: Щоб ми один одного що?
Учні разом: Поважали!
Вчителька: Ось навіщо потрібні ці правила.
Наступне завдання трохи інше: в групах діти обговорюють, що таке бажана поведінка. Час від часу до кожної команди підходять вчительки та допомагають дітям дібрати потрібні слова.
Після обговорень школярі з місця вигукують відповіді, які вчителька записує на фліпчарті. На аркуші одне за одним з’являються слова “щирість”, “повага”, “порозуміння”, “ввічливість”.
Наступне завдання — самим розробити правила, які дозволять людині комфортно почуватися в колективі. Дітям запропонували уявити, що вони переходять до іншої школи та знайомляться з новими однокласниками. Бажане ставлення учні записували на стікерах, а потім казали вголос. Серед варіантів були гостинність, усміхненість, дружба. Також деякі зазначали, що хотіли б, щоб інші оцінювали їхні здібності й навички, а не зовнішність.
Тренінги проекту — це не просто урок, а інтерактивна гра. Учні мають бути постійними учасниками процесу та самі шукати відповіді на питання. Так, команди спробували уявити життя без будь-яких правил. Наслідки такого діти по черзі записували на дошці, а потім проговорили разом.
Вчителька: Якщо правил немає, у нас з’являється що? Давайте хором.
Учні разом: Булінг, насильство, образи, травмування, самотність і біль.
Щоб закріпити успіх, школярі вивели топ-3 поради як не допустити булінгу і насильства в школі:
“Я ніколи не замислювалася, що було б, якби не було правил у світі. І от на цьому уроці я замислилась і була в шоці”, – каже учениця 6 класу Даша.
“Не можна не поважати учнів. Треба поважати їх. Не можна ставитися по-іншому до інших учнів. Треба бути хорошою дитиною”, – додає її однокласниця Роза.
Уроки толерантності у школі №1 будуть проходити і надалі. Проводити їх допомагають представники служби порозуміння “Медіатори”, яку створили при школі минулого року. Її мета в тому, аби розв’язувати конфлікти між дітьми мирним шляхом. Для того, щоб стати медіаторами, учні та вчителі пройшли тренінг у Києві. Тепер у школі на постійній основі чергує 10 учнів, які допомагають одноліткам врегульовувати непорозуміння. Такий підхід є частиною методики “рівний – рівному”, яка передбачає, що діти мають вчитися вирішувати проблеми без участі вчителів.
“Вчителька навчає вчителів, а діти навчають дітей. Але ми ще цю викладацьку діяльність тільки розпочинаємо. Я так розумію, що цей новий проект, до якого ми залучені, тут вже ми дітей будемо запускати “в маси”, в інші школи, щоб вони вже навчали інших дітей”, – розповідає заступниця директора Юлія Скабічевська.
Директорка ЗОШ №1 зазначає, що комплекс методів, які наразі встигли запровадити у школі, допомагає створити комфортні умови для дітей та вчителів.
Наприклад, у ЗОШ №1 зараз навчається 141 дитина. Це менше, ніж в інших школах міста. Але більше, ніж до того, як школа почала співпрацювати з програмами ЮНІСЕФ.
“Я можу сказати з гордістю, що ми в тому році почали працювати в цьому напрямку, і так воно гарно пішло, що в цьому році до нас прийшло більше, чим 30 дітей. Такого ніколи не було”, – каже директорка.
І це не єдиний результат проекту.
“Діти стали спокійніше. Діти розуміють, вони розмовляють. В школі давно вже немає такого, щоб старшокласники якось цькували менших. Цього вже немає. Немає в мене таких дітей, які дуже-дуже були проблемні. Тому участь у цьому потрібна. Знаєте, як кажуть: “Вода і камінь точить”. Оце дуже, дуже потрібно. Те, що ми вивчаємо формули або якісь правила – це одне. Але напрямок як дітям жити, що їм робити – ось цей вихід… Вони спілкуються, ми їм розказуємо, і вони – розумієте, – вони добріші стають”, – розповідає Олена Рудцька.
Читайте також: