Згідно з уточненням від Верховного суду, не кожна співпраця з ворожими військами може кваліфікуватися як колабораціонізм, адже це явище стійко пов’язане зі зв’язками з окупованим територіями.
Відповідну постанову Верховного суду журналісти Вільного радіо знайшли в Єдиному реєстрі судових рішень.
Засудженому за колабораціонізм чоловікові з Лимана зменшили термін ув’язнення на 4 роки, адже його захисник переконав Верховний суд, що не кожна співпраця з окупантами є колабораціонізмом. Фігуранта справи визнали винним за “менш суворою” статтею “Поширення відомостей про розташування ЗСУ”.
Суд визнав, що житель Лиману, деокупованого у жовтні 2022 року, у 2023-му листувався в “Однокласниках” з учасником незаконного збройного формування, а саме “тактичної групи “Копол” армії ДНР”. Фігурант справи передавав бойовику адреси розташування ЗСУ в Лимані.
Спочатку чоловіка засудили за колабораціонізм (ч.7 ст. 111-1 ККУ) на 15 років ув’язнення з конфіскацією майна, обмеживши йому в майбутньому право обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
Захисник засудженого (як і він сам) визнав, що його клієнт справді передавав бойовику “ДНР” адреси українських оборонців, однак просив Верховний Суд визнати фігуранта винним за “слабшою статтею”, а саме в “поширенні відомостей про розташування ЗСУ” (ч. 2 ст. 114-2 ККУ). Окрім цього, адвокат просив призначити мінімально можливе покарання за цією статтею — 5 років ув’язнення.
Верховний суд задовольнив скаргу. У своїй постанові він стверджує, що, хоч колабораціонізм і трактується як співпраця з ворожими військами, це поняття тісно пов’язане з такою співпрацею саме в умовах окупації. Простіше кажучи, не кожна співпраця з ворожими військами є колабораціонізмом.
“…Визнання можливості безконтактної взаємодії з ворогом не повинно змінювати соціально-правової природи колабораційної діяльності як такої, що як явище існує лише на окупованих територіях”, — йдеться в постанові Верховного суду від 10 грудня 2024-го.
Фінальне рішення Верховного суду — 11 років ув’язнення. Тобто покарання, наближене до максимальної межі за статтею “поширення відомостей про розташування ЗСУ” (ч. 3 ст. 114-2 ККУ). Рішення оскарженню не підлягає.
Нагадаємо, Тетяна Кобизська родом з Північного Торецької громади передавала російським військовим дані про ЗСУ та вихваляла окупантів у соцмережі. В цьому її визнав винною Житомирський районний суд. За державну зраду жінці призначили 15 років за ґратами.