До великої війни Андрій Аскеров з Добропільської громади працював на одному з вугільних підприємств області та навчав дітей волейболу. Після повномасштабної агресії росіян пішов служити до лав ЗСУ, де рятуючи побратимів втратив ногу. Втім, після реабілітації чоловік повернувся до улюбленого заняття — тренування малечі.
Про історію Андрія Аскерова розповіли в Донецькій ОВА.
Коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, чоловік вирішив стати добровольцем.
“На початку березня прийшов у ТЦК самостійно, мене ніхто не викликав. Сказав, що я хочу й мені видали повістку, а потім сказали чекати”, — розповідає Андрій Аскеров.
Спочатку чоловік навчався у центрі десантно-штурмових військ, а потім потрапив у 81-шу бригаду ЗСУ. Разом з побратимами Андрій захищав ліси біля Святогірська близько 2 місяців, та не давали росіяни просунутися.
“У вересні 2022 року розпочався контрнаступ і вже звідти (з позицій, — ред.) почали штурмувати населені пункти разом з усіма”, — каже ветеран Аскеров.
Колишній військовослужбовець брав участь в обороні Донеччини, а коли настав час — допомагав звільняти з-під російської окупації Святогірськ та Лиман. Під час одного з боїв, рятуючи побратимів, Андрій отримав важке поранення та втратив ногу.
“Під Лиманом першого жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання так вийшло, що ми зайшли в посадку. Там мав бути стрілковий бій, але його не було, а посадка вся була замінована. Хлопці з мого відділення підірвалися, а ми з командиром полізли до них накладати турнікети, і поруч одного з них (побратима, — ред.) я підірвався”, — пригадує Андрій Аскеров.
Після поранення ветеран проходив довгу реабілітацію у Львові на базі центру “Незламні”. Вони, каже Андрій, поставили його на ноги — дали перший протез, завдяки якому чоловік зміг ходити.
“Бігати на ньому не зручно, але в мене є окремий біговий протез”, — додає Аскеров.
Після реабілітації Андрій провернувся до рідного міста, де продовжив займатися улюбленою справою — тренуванням дітей волейболу.
“Мій головний проєкт — це діти. Щоб спорт, принаймні в цьому місті не зупинявся. Поки є можливість — треба тренуватися, розвивати дітей, бо всі прекрасно розуміють, що дистанційна школа з її фізкультурою, ну, це зовсім не те”, — ділиться колишній військовий.
Під час тренувань учні мають можливість спілкуватися з дорослими та однолітками, чого, на думку Андрія, підростаючому поколінню в умовах війни дуже не вистачає.
“Я розумію, що наразі такий час, коли не можуть відкривати через загрозу обстрілів чи ще чогось.. Але спілкування дітям потрібне, бо без нього вони виростуть асоціальними”, — зазначає Андрій Асекров.
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо розповідали про бахмутянку Анастасію Шевченко, яка через російську агресію мусила переїхати до Черкас. У місті дівчина вирішила відкрити власну квіткову кав’ярню на гроші з гранту “єРобота”.