Цьогоріч захисники активізували контрнаступ на Покровському напрямку, що дозволило звільнити низку позицій на південно-західному фланзі міста. Про динаміку боїв, тактику окупантів та проблеми у побудові фортифікацій на цьому напрямку ми поспілкувалися з командиром батальйону безпілотних систем 152-ї окремої єгерської бригади з позивним “Хам”. Він розповів про труднощі оборони, ефективність безпілотників і майбутні виклики, які стоять перед українськими військовими.
З початку 2025-го одразу на декількох ділянках українській армії вдалося відбити території біля Покровська. Яка ситуація на флангах міста зараз? Чи не намагаються росіяни накопичити сили для повторного потужного наступу?
Наразі ми не спостерігаємо якогось додаткового скупчення військ. Вони щодня намагаються наступати наявними силами. Найчастіше це піхотні штурми групами від двох до п’яти осіб. Завдання цих бійців — пройти між нашими піхотними позиціями, просунутися якомога глибше та закріпитися. Росіяни такими “накатами” пробують йти вперед по 5-6 разів на день. Наші пілоти дронів уже знають маршрути таких піших штурмів і чекають на росіян із “подарунками”.
Будь-яку техніку ворог боїться застосовувати й намагається взагалі не підтягувати її ближче до фронту. Через це росіянам доводиться “креативити” та використовувати, скажімо так, нестандартні засоби пересування. Мої хлопці бачили, як росіяни намагалися прориватися на електросамокатах — і це не жарт.
З “нестандартних” засобів пересування у росіян ще щось доводилося бачити окрім електросамокатів?
Чого тільки тут немає. Вони обрізають свої “Ниви” і на таких саморобних “кабріолетах” намагаються проскочити. Але найцікавіше спостерігати саме за їхніми пересуваннями на електросамокатах. Недавно вони знову пробували так просунутися, але всі пасажири попадали. Росіяни застосовують всі засоби, аби швидше прориватися до наших позицій.
Яка ситуація у вашому батальйоні із забезпеченням дронами? Якої якості безпілотники, які виділяє держава?
Загалом проблем із забезпеченням безпілотниками немає. Держава надала кошти для закупівлі необхідних дронів. Однак є постійні потреби в деяких комплектуючих та допоміжному обладнанні (зарядних станціях, ноутбуках, генераторах, батареях для дронів). Ці речі завжди потрібні, і часто ми змушені купувати їх власним коштом. Щодо якості дронів, які надає держава, то проблем немає. Ми тестуємо кожен дрон перед вильотом, і не виявляли жодних дефектів чи неякісних деталей у збірці.
Чи застосовують окупанти у вашій смузі дрони на оптоволокні?
Конкретно ті російські підрозділи, які стоять навпроти нас, поки не особливо їх використовують. Але буквально на ділянці фронту суміжного підрозділу ситуація зовсім інша — все поле в оптоволокні. Їм це добряче заважає. Мій підрозділ теж вводить цю технологію, бо це дійсно дуже перспективна та ефективна розробка. Взагалі на нашому напрямку росіяни почали застосовувати дрони на оптоволокні десь з середини січня цього року.
Чи є методи боротьби з оптоволокном?
Наразі ми можемо лише збивати такі дрони з дробовиків, бо літають вони повільніше звичайних та менш маневрені. Це єдиний метод. Засобів радіоелектронної боротьби від дронів на оптоволокні наразі немає.
Як відбувається будівництво фортифікацій на Покровському напрямку?
Іноді те, що копають, може бути непотрібним — війна змінюється, і тепер необхідні інші укріплення. Місця для фортифікацій треба вибирати по-новому, потрібні інші висоти. Зазвичай такі проблеми виникають, коли працюють цивільні. Вони будують опорні пункти для 30 людей, а тепер потрібні “нори” для одного-двох людей. Ситуація змінилася, і підходи до будівництва фортифікацій також змінюються. Я вважаю, що цим повинні займатися переважно інженерні війська, а не місцева влада.
Як ситуація з логістикою на вашому напрямку?
Звісно, ми шукаємо безпечні польові дороги. Трасами навколо Покровська стараємося не користуватися. Великі траси росіяни постійно проглядають своїми розвідниками, також до певних ділянок долітають ударні дрони. Ми не хочемо ризикувати своїми людьми, тому шукаємо інші шляхи для проїзду.
Як ви морально тримаєтеся в такому темпі війни?
Це складно, але мене тримають люди. Ми — новий підрозділ, який створили з мотивованих та молодих бійців. Всі заряджені воювати і нищити ворогів. От буквально недавно дізнався, що в наш батальйон добровільно мобілізувалася 22-річна дівчина, аби бути пілотом дрона. Це тримає бойовий дух, коли бачиш, що є люди, які готові доєднатися і підтримати нас.
Допомогти бійцям батальйону безпілотних систем може кожен охочий. Наразі в підрозділі триває великий збір на генератори та зарядні станції. Долучитися можна за посиланням на банку:
Раніше ми розповідали історію артилериста з Маріуполя, який захищає рідні землі після тяжкого поранення. 33-річний Микола, більш відомий під позивним “Фрам”, втратив ногу в бою, але продовжує службу в артилерійських підрозділах на протезі.