Громадська організація “Рада жінок Донеччини” виникла 2015 року в Маріуполі. Тоді команда зосереджувалась на підтримці жінок і дітей, постраждалих від домашнього насильства, однак згодом стала опікуватися й іншими напрямками. Через повномасштабне вторгнення організація вже третій рік працює на Закарпатті, де підтримує жінок, які цього потребують.
Нашим журналістам керівниця Ради жінок Донеччини Юлія Пруднікова розповіла про роботу організації до та після початку великої війни, а також поділилася планами на майбутнє.
Раду жінок Донеччини створили нинішні радниця — уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна й заступниця міністра соціальної політики України Уляна Токарева. На той момент вони понад десятиліття розвивали соціально значущі ініціативи в Маріуполі, а 2015 року вирішили створити окрему організацію, яка б опікувалася правами жінок. Тоді до них долучилися інші активістки, зокрема Юлія Пруднікова.
“Ми починали саме з програм, які були направлені на Маріуполь і область. На той час організація, яка представляла жінок Донеччини, залишилась на непідконтрольній території. Не було такої організації, яка б об’єднувала жінок у Донецькій області, тому ми залишили прив’язку саме до Донеччини”, — коментує вибір назви організації Юлія Пруднікова.
Спочатку Рада жінок Донеччини сконцентрувалася на допомозі людям, які приїжджали до міста з постраждалих районів Донецької та Луганської областей. Організація працювала з цілими сім’ями, а потім поступово змістила фокус на програми для жінок. Першою такою ініціативою стала допомога постраждалим від домашнього насильства.
“Після 2014 року кризові центри й центри соціально-психологічної допомоги в більшості залишились на окупованій території. І тому постало питання, яким же чином будувати систему захисту саме в Маріуполі, Маріупольській громаді й розвивати сервіси, які би сприяли зниженню рівня насильства і водночас підтримували жінок, які потерпали від нього”, — розповідає Юлія Пруднікова.
В організації почали з пошуків відповідних програм, а потім стали створювати такі сервіси, залучаючи партнерів — Фонд ООН у галузі народонаселення й Програму розвитку ООН в Україні. У 2018 році Рада жінок Донеччини відкрила кризовий центр для постраждалих від домашнього насильства на базі тодішнього комунального Центра соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Цей проєкт розвивали протягом року, а потім віддали його на баланс громади, щоб місцева влада зважала на запит і фінансувала центр надалі.
“За рік у ньому проживали 40 родин. Це був різний час і різний термін перебування. Кризовий центр був розрахований на десять осіб. Зазвичай це могли бути, наприклад, три-чотири жінки, хтось без дітей, а хтось із п’ятьма. У нас був такий період, коли одночасно там перебували, якщо я не помиляюсь, 15 дітей, крім жінок”, — коментує попит Юлія Пруднікова.
Пізніше Рада жінок Донеччини відкрила ще один кризовий центр у Мангушській громаді і денний центр без кризової кімнати, де можна було отримати консультації. Також організація запустила дві мобільні бригади соціально-психологічної допомоги й почала навчати професійні спільноти й громадськість правильно реагувати на випадки насильства. Зокрема, запустила інформаційну кампанію “Небайдужі сусіди”.
“Одна з історій, яку я постійно наводжу як приклад, це коли поліцейські приїхали на виклик і лише почали діяти за протоколом, а жінка вже їм проговорювала, що вони повинні скласти терміновий заборонний припис, запропонувати безпечне місце в кризовому центрі і так далі. Вони були дуже здивовані, що вже хтось знає, що допомога в місті є”, — ділиться Юлія Пруднікова.
У 2021 році Рада жінок Донеччини поширила свою діяльність на весь регіон, а також частково на Луганську, Запорізьку й Херсонську області. Це стосувалося, зокрема, молодіжних програм. Так, у межах програми “Банк Молодіжних Інновацій — Youth Innovations Bank” команди з молоді захищали проєкти щодо встановлення вуличних ліхтарів на сонячних батареях у Софіївці Донецької області, виготовлення настільних ігор із переробленого пластику в Сєвєродонецьку тощо.
Після початку повномасштабного вторгнення представницям Ради жінок Донеччини довелося виїжджати з Маріуполя, адже в місті точилися бої. Частина команди на той час уже перебувала на Закарпатті. Коли стало зрозуміло, що тодішній партнер організації, Фонд ООН у галузі народонаселення, продовжить їх підтримувати, організація поступово почала відновлювати роботу в Мукачеві.
Спочатку переформатували програму “Skills Lab: Локальні лідери”, яка була розрахована на молодь із особливо вразливих груп населення. Учасники, робота з якими тривала вже два місяці, замість опанування лідерських навичок і подальшого стажування отримали іншу підтримку. Рада жінок Донеччини допомагала їм психологічно, розповідала, як проходити російські блокпости на виїзді з окупації, до кого звертатися в нових громадах, як відновлювати документи тощо. Такий супровід тривав пів року.
Далі організація поновила програму з підтримки жінок — створила на Закарпатті мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги, яка виїжджала на місця компактного поселення переселенців. Її співробітники надавали ВПО психологічну та іншу допомогу й видавали так звані “Набори турботи”.
“«Набори турботи» ми збирали, до речі, спираючись вже на свій досвід. Тобто дивилися на те, що нам перше потрібно було саме як жінкам, коли ми виїжджали без нічого”, — розповідає Юлія Пруднікова.
У середні 2023 року Рада жінок Донеччини почала працювати над розвитком жіночого підприємництва. В організації не були впевнені, що проєкт матиме попит, адже люди досі потребували гуманітарної підтримки, а про розвиток на той момент мало хто говорив, каже Юлія Пруднікова. Проте ідея виявилася вдалою.
“Ми набрали навіть більше жінок, ніж очікували. Це при тому, що на той час у нас не було фінансування. Тобто ми не надавали кошти тим жінкам, які в нас захищали бізнес-плани. Ми їм відразу казали по-чесному, що ми вас навчаємо, ми вам розповідаємо, а потім розказуємо про те, куди ви можете піти далі з цим бізнес-планом, щоб отримати фінансову підтримку або купити обладнання”, — розповідає керівниця організації.
Спочатку Рада жінок Донеччини фокусувалася на переселенках із постраждалих громад, а потім долучила до своїх програм і місцевих жінок.
Перевагою цих програм для організації стало створення власної спільноти, у якій жінки підтримують одна одну й разом шукають ресурси на відкриття своєї справи. Їхня група в телеграмі вже налічує понад 300 учасниць і поступово розширюється.
“Це стало для нас таким поштовхом мотивації для того, щоб не завмирати в тому стані, в якому ми перебуваємо! Не сумувати за тим, що було втрачено, а також розвиватись і шукати різні можливості, щоб підтримувати жінок, дітей і родини, які сьогодні проживають на Закарпатті”, — розповідає про вплив спільноти Юлія Пруднікова.
У 2024 році Рада жінок Донеччини зареєструвалася як надавач соціальних послуг і почала впроваджувати новий напрямок — формування життєстійкості мешканців громади. У його межах організація відкрила Центр життєстійкості в Мукачевому, який поки що залишається її основним проєктом. Програму продовжили до кінця 2025 року.
Станом на початок лютого Рада жінок Донеччини завершує один із циклів роботи з розвитку жіночого підприємництва й тепер планує влаштовувати навчання для новостворених жіночих організацій.
“Багато хто з жінок, які переїхали, раніше не стикаючись з громадським сектором, почав цікавитись ним. У них вже виникають власні ініціативи, вони об’єднуються. Їм необхідна підтримка, щоб мати можливість впроваджувати зміни й вирішувати проблеми, які вони бачать”, — розповідає про плани Юлія Пруднікова.
Також в організації почали думати над розвитком соціального підприємництва, аби бути менш залежними від партнерів.
“Ми хотіли б не залежати лише від грантових коштів, але й мати можливість заробляти самостійно на тому, що можемо робити. Тобто ми хочемо мати можливість самостійно фінансувати свої ініціативи”, — ділиться Юлія Пруднікова.
Нагадаємо, станом на січень 2025 року в Україні працюють понад 240 Центрів життєстійкості, де можна безоплатно отримати психологічну допомогу й консультації із соціальних питань. Від Донеччини створили п’ять таких осередків, два з яких працюють безпосередньо в області.