Від “ти старий для спорту” до зірки Донеччини: історія перемог та складнощів параплавця Андрія Трусова
“Надто старий, щоб потрапити у спорт”, — почув у свій перший день у басейні Андрій Трусов. Але отримав свій шанс. Тепер параплавець здобуває чисельні перемоги для Донецької області та став відомим у всьому світі. Ми побували на його тренуванні та розпитали про життя і підготовку до Паралімпіади 2024 детальніше.
8 доріжок до 5,5 м глибиною та 21 метр в один бік на заплив. Це басейн в Кам’янському Дніпропетровської області. На його трибунах в одні дні можна вболівати за учасників Чемпіонатів України з плавання, а в інші — годинами спостерігати за тренуваннями паралімпійців. І ні, не тільки місцевих. Адже цей басейн прийняв і плавців з Донеччини.
І на одній з центральних доріжок цього дня власник понад 30 нагород на міжнародних змаганнях та 6 рекордів світу 24-річний Андрій Трусов. Щоб поговорити ми чекаємо завершення його другого тренування з трьох, запланованих на цей день.
“День у мене починається з тренажерного залу, потім ранкова сесія плавання. В обід я відпочиваю вдома — їм, сплю, прокидаюсь і одразу на вечірнє плавання. У такому режимі живу з понеділка до суботи”, — попереджає параплавець.
До кар’єри Андрія Трусова підштовхнула випадкова розмова
Нинішні висоти плавця здавалися неможливими на старті, адже спортивна кар’єра Андрія Трусова почалась з випадкової розмови.
“Батьки робили у квартирі косметичний ремонт і на переклеювання шпалер приходила працювати жінка. Вона паралельно працювала адміністратором у слов'янському басейні. Мама розговорилась з нею, і жінка сказала, що якщо у вас є такі проблеми зі здоров'ям, вам дуже допомогло б параплавання. Воно універсальне і допомагає всім типам м'язів”, — згадує плавець.
“Я коли ходжу, кульгаю, можу спіткнутись та впасти. Плюс у мене ще є тремор — руки та ноги [неконтрольовано] сіпаються. Це дуже широке захворювання і є люди, які на візочках (колісних кріслах, — ред.) їздять”, — пояснює Трусов.
Так майбутній чемпіон дізнався, що у сусідньому Слов’янську в басейні працюють тренери, які готують спортсменів збірної України на Паралімпіаду. Це надихнуло його батьків та самого хлопця спробувати. І вони поїхали з рідної Миколаївки за 10 км на перше тренування.
“Ми приїхали до басейну, провели перші тренування. Але, на жаль, тренери сказали, що я вже надто старий був на той момент, щоб потрапити до спорту. “Треба було приходити раніше”, — згадує Андрій.
Родина майже поїхала з басейну, але їх зупинили в останній момент.
“Ми вже сіли у машину від'їжджати і тут виходить Світлана Михайлівна Казначеєва (дружина тренера Андрія Казначеєва, яка також тренує спортсменів, — ред.) та каже: “Якщо ви дуже хочете, будете працювати, і будете відноситися серйозно до цієї справи, то давайте спробуємо”. В найостанніший момент ми погодились”, — додає спортсмен.
Хлопець у 14-річному віці став майстром спорту, нагороди не рахує, але ділиться, що вдома ціла стінка у кімнаті завішана ними та грамотами.
“Спочатку бігав хвостиком за дорослими, а потім став показувати зуби”
Ніяких серйозних очікувань в Андрія спочатку не було, батьки просто хотіли зайняти свою дитину чимось корисним для підтримки здоров’я.
“На той момент він був дуже маленьким хлопцем і я не бачив ще задатків в ньому. В нас тоді була дуже сильна плеяда спортсменів з високими результатами й ми готувалися до Паралімпійських ігор у Лондоні. Андрій та інші молоді хвостиком плавали за більш досвідченими”, — розповідає заслужений тренер України Андрій Казначеєв, який займається зі спортсменом вже 13 років.
Підлітком Андрія тренували у поблажливому режимі, але з часом він став себе проявляти.
“Молодь стала показувати свої зуби та характер. Ми перевели їх в основний склад, стали приділяли більше уваги й почались 11 тренувань на тиждень (як у дорослих)”, — зазначає тренер.
“Як тільки завершується одна Олімпіада — відразу починається підготовка до наступної”
З роками в спорті Андрій знайшов свої улюблені стилі. Їх у плавців зазвичай визначають фізіологічні особливості, а не самі спортсмени. У “програмі” на цей час — середні дистанції у параплаванні, які Андрій називає “золотою серединою”.
“У мене дві улюблені дистанції на цей час. Спочатку була 100 метрів у вільному стилі. Але зараз я перейшов на 100 метрів на спині. Також продовжую тренувати 100 метрів вільного стилю”, — пояснює спортсмен.
Не всі з цих дистанцій будуть на Паралімпіаді 2024 року, яка пройде у Парижі з 28 серпня до 8 вересня. Тренуватись спортсмен не полишає в різних напрямках, втім основні зусилля все ж на головне змагання.
“Я буду пливти в усіх стилях на 100 метрів, крім брасу. На жаль, 100 метрів вільного стилю не є дистанцією, яка є в програмі Паралімпійських ігор. Тому ми зараз більше тренуємося на 50 метрів у вільному стилі. Мої сподівання і моя сьогоднішня робота направлені на ці дистанції”, — говорить Трусов.
Хоч спортсмен офіційно отримав свою ліцензію на виступ не так давно, та готується до Парижу він вже не перший місяць.
“Як тільки завершується одна Олімпіада — відразу починається підготовка до наступної. Мені здається, що ти все життя тренуєшся від Олімпіади до Олімпіади. Але саме за рік до змагання намагаєшся довести себе до максимального результату”, — говорить Андрій.
Андрій Трусов на тренуванні у Дніпропетровській області
Відео: Вікторія Журавель/Вільне радіо
“У нас є улюблені граблі й ми на них кожного разу наступаємо”
Цей максимальний результат на одній дистанції водночас не має забирати всі сили одразу, каже тренер Андрія. Саме це він бачить однією зі своїх задач. Сили мають залишитись на всі змагання. Крім цього в досвіді вже є дрібні помилки, з якими працюють.
“На чемпіонаті Європи він вигравав всю дистанцію, але дуже погано при торканні фінішував на 50 метрах батерфляй і був другим. Там буквально 3 чи 5 сотих секунди. Річ у тім, що електроніка спрацьовує коли пропливаєш та штовхаєш бортик — сила має бути 2,5 кг на квадратний сантиметр. Це невеличке зусилля, але воно має бути, щоб техніка спрацювала, а він буває не штовхає. Дуже прикрий момент, бо одна прикра помилка коштувала золота”, — з досадою говорить тренер Трусова.
Результати з параплавання серед чоловіків на 50 метрів у стилі “батерфляй” на чемпіонаті Європи 2024 року у португальському місті Мадейра. Візуалізація: Вільне радіо
Тренери завжди такі помилки аналізують разом зі спортсменами та роблять висновки. Але, як каже Казначеєв:
“Він знає про них, він вміє це робити… Але у нас є улюблені граблі й ми на них кожного разу наступаємо”.
Водночас тиснути щодо помилок намагаються в команді в міру — психологічна підтримка, психологія навантажень та змагальна психологія — це складові успіху, які по важливості не поступаються фізичній підготовці, вважає тренер плавця.
“Кожного разу, особливо, коли у спортсмена вже багато здобутків, треба знайти стимул, мотивацію і кожного разу іншу, щоб він показав той результат, на який працював. Без цього може бути ситуація, коли напрацював багато, а мотивації немає і результату теж”, — говорить тренер Андрій Казначеєв.
Проте й “імунітету” від хвилювань досвід не приносить. Як перед першим міжнародним змаганням, так і через 10 років Андрій відчуває тиск перед виступом.
“Вся складність полягає у тому, що зазвичай перед кожною Олімпіадою з'являється новий суперник. Нерідко молодший та більш перспективний. Це, звісно, сіє сумніви, що “він напевно той, хто обжене мене”. Я не люблю занадто самовпевнених людей, які приїжджають на змагання і кажуть: “Я готовий до змагань, я всіх виграю”. Я не такий самовпевнений і вважаю, що має бути певна повага до суперників — бо це тяжка праця. Для мене це і є “рецепт перемоги”, — розповідає Андрій Трусов.
Щоб розслабитись Трусов відпочиває з дружиною або грає з собакою, коли має час. Та на хобі і відпочинок не так багато часу, зізнається спортсмен.
“Андрій Трусов безмежно сильний та водночас щирий”, — Данило Чуфаров
Коли ж поряд немає дружини, допомагають колеги по команді:
“У команді збірної дуже гарні, я б сказав, напевно, сімейні стосунки такі. Майже усі між собою дружать. Часто разом відпочиваємо. Проводимо час разом”, — говорить Андрій.
Наприклад, плавець Данило Чуфаров називає Андрія Трусова людиною, яка входить в його коло спортивної сім’ї.
“Я впевнений, що для нього я не тільки друг, а й наставник, приклад. Я віддаюсь повністю і багато знаю про тренування, і Андрій багато питає в мене про ці моменти. Я до Андрія Трусова відношусь, як до молодшого братика, якому постійно треба давати прочухана. Хоча він як спортсмен безмежно сильний функціонально та фізіологічно”, — говорить паралімпієць Данило Чуфаров.
“Турок вранці забирав у Андрія рекорд світу, а ввечері Трусов забирав свої рекорди назад”
За даними начальника Донецького регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю Костянтина Шевченка від Донецької області, на Паралімпійські ігри 2024 року є 24 претенденти. Та поїдуть не всі.
“На підготовку беруть людей подвійного складу і вони готуються у конкуренції. Бо якщо брати тільки тих, хто точно поїде, вони розслабляться. Без конкуренції важко здобувати високі результати. Плюс бувають травми, як у Данила Чуфарова. Думаю з 24-х десь 14-15 спортсменів точно поїдуть”, — оцінює перспективи Костянтин Шевченко.
Подолавши конкуренцію внутрішню, починається складніший етап — змагання з міжнародними суперниками.
“Ось на останньому чемпіонаті Європи [2024 року] у нас з'явився дуже суттєвий суперник з Туреччини. Це молодий хлопець 2007 року народження. Вони з Андрієм “бодалися” на всіх дистанціях. Було таке, що турок зранку робив рекорд світу, який забирав у Андрія, а ввечері на фіналі Андрій забирав свої рекорди назад”, — ділиться історією тренер Андрій Казначеєв.
Втім попри важку боротьбу — саме виступом Андрія Трусова на чемпіонаті Європи 2024 року тренер пишається найбільше.
“Ми здобули гідний результат: суттєву перемогу в ста метрах на спині та встановили рекорд світу. Цим здобутком можна пишатися”, — вважає тренер.
“Доведеться брати участь у змаганнях разом з цими нелюдями”
Спортсмен відмічає, що водночас від колег-спортсменів з інших країн під час повномасштабної війни відчуває особливу підтримку українців. Але не все так райдужно.
“Моральний дух більш піднятий. Але зараз, на жаль, допустили росіян та білорусів під нейтральним прапором і доведеться брати участь у змаганнях разом з цими нелюдями. Не має значення те, що вони не під своїм прапором та без гімну. Ми ж розуміємо з якої вони країни — це єдині нейтральні країни, хто ж це може бути?”, — обурюється Андрій Трусов.
Зазначимо, 29 вересня 2023 року члени Міжнародного паралімпійського комітету дозволили росіянам та білорусам взяти участь у Паралімпійських іграх 2024 року. Тренер Трусова також дуже незадоволений таким рішенням.
“Я вважаю, що є чотири кити за які ми й воюємо. Один з них спорт. А тепер т.з. “братиків” допустили до змагань як нейтральних спортсменів. Але у чому полягає їхня нейтральність? Вони це довели якось? Може публічно засудили війну? Ні, такого немає, бо якщо вони це скажуть — їх не буде фінансувати їхня влада та дадуть по 15 років як “ворогам народу”. Тож у мене питання: які вони “нейтральні?”, — питає тренер спортсмена Андрій Казначеєв.
Ситуацію погіршують самі росіяни, які, за словами тренера, ображаються через те, що з ними не хочуть вітатись на зустрічах.
“Може воно й на краще, а якщо їм 15 років дадуть за те, що привітались з кимось не тим? Ця ситуація дуже напружує всю команду і напруга зростає. Бо керівництво росіян зробило все для перемоги — вбило суперників, вбило їхніх тренерів, знищило басейни, спортзали та стадіони. Це такий має бути спорт? Я не знаю як можуть відреагувати хлопці, ми тепер маємо ще над стриманістю працювати, щоб не зробити скандалу. Я вважаю, що це все неправильно”, — на підвищеному тоні говорить Андрій Казначеєв.
Нагадаємо, у першому репортажі цього спецпроєкту ми поговорили з маріупольським плавцем Данилом Чуфаровим про підготовку до Паралімпіади-2024. У другій частині нашого циклу, на вас чекає розмова з паравеслувальником зі Слов’янськом Ярославом Коюдою про подолання проблем у житті, які можуть призвести до світових перемог у спорті.
49