Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Віталій Шум, боєць 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Віталій був родом із міста Дубно, долучився до лав ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення й понад три роки воював на найнебезпечніших напрямках.
Історію життя і загибелі Віталія Шума журналістам Вільного Радіо розповіла дружина захисника Ірина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Віталій Шум народився 14 червня 1999 року у Дубно. Навчався у місцевій школі №6, після 9 класу вступив до професійно-технічного закладу. Пройшов строкову службу, після чого працював у Києві та за кордоном, переважно у сфері будівництва.
25 лютого 2022 року, не вагаючись, Віталій пішов до ТЦК і добровільно мобілізувався. Спершу служив у піхоті, згодом — у підрозділі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Був командиром екіпажу БпАК: займався аеророзвідкою, коригуванням артилерії, виявленням ворога та підтримкою бойових підрозділів. Більшу частину служби провів на Харківщині та Донеччині.
Зі своєю майбутньою дружиною Віталій познайомився навесні 2022 року — вже після того, як став на захист України. Вона написала йому у Facebook, запропонувавши познайомитися. Він відповів одразу, запросив на каву — так почалося їхнє спілкування, яке не переривалося навіть на війні.
Дружина згадує, що Віталій був дуже спокійним і врівноваженим. Коли виникали суперечки, саме він завжди знаходив слова, щоб заспокоїти й підтримати.
“Я більше емоційна, а Віталій мене завжди заспокоював — минало 10-15 хвилин і все, ніби не було сварки. Він до всіх ставився добре, відповідальний дуже, якщо взявся за щось, то він вже зробить до кінця”, — згадує Ірина Шум.
Уперше вона приїхала до нього на Харківщину 27 лютого 2023 року. Тоді Віталій служив у піхоті й часто по кілька діб перебував на позиціях — шість днів у бою і лише два на відпочинок. Тож дружина їздила до нього. Намагалася бачитись щомісяця, і так понад півтора року. Згодом, коли Віталія перевели в підрозділ аеророзвідки, зустрітись у Куп’янську вдавалося уже рідше — раз на два-три місяці, зате по кілька днів.
“Ми завжди були на зв’язку. Дзвінки, повідомлення — кожного дня”, — розповідає дружина.
24 лютого 2024 року пара одружилася, а вже 28 лютого — повінчалася. Подружжя планувало майбутнє й мріяло про дитину. Віталій особливо хотів донечку — маленьку світлу радість, про яку говорив навіть у найважчі дні служби.
Остання відпустка Віталія припала на вересень 2025 року — після госпіталю. Це був єдиний раз за рік, коли подружжя змогло побути разом трохи довше.
Останнє повідомлення від чоловіка Ірина отримала 17 листопада о 15:06. Після цього він уже не відповідав. Через кілька годин вона почала писати побратимам, а наступного дня їй зателефонував командир. Він повідомив, що Віталій загинув під час виконання бойового завдання в районі села Курилівка Куп’янського району Харківської області внаслідок обстрілу.
Побратими згадують Віталія як людину, поруч із якою навіть у найважчих умовах ставало спокійніше.
“За всі наші роки служби я жодного дня не пожалкував, що був із ним знайомий. Коли ми були на виїздах з Віталіком, то було спокійно, бо поряд побратим, який допоможе у будь-якій ситуації”, — написав дружині один з військових, який служив з Віталієм.
У повсякденному житті він був добрим, мудрим, виваженим і щирим, а на позиціях — надійним воїном, який усе робив чітко та якісно. Побратими згадують, що Віталій постійно приносив воду і їжу, не залишав товаришів наодинці й завжди приходив на допомогу.
“Попри юний вік, Віталій був розумний не за роками. Завжди міг підставити плече і подати руку”, — написав дружині ще один побратим Віталія.
За час війни Віталій Шум отримав почесний нагрудний знак “Відзнака командира 14 ОМБр”, медаль “Ветеран війни”, а також його неодноразово відзначали командири.
У Віталія залишилась дружина і батьки.
Дружина Віталія Шума створила петицію до президента з проханням надати бійцю звання Героя України. Підписати її можна за посиланням.
Світла пам’ять.