Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового із Вінниці Сергія Ростківського. Турботливий чоловік і люблячий батько, він став на захист країни заради майбутнього своєї сім’ї. На передовій він був надійною опорою для побратимів, яких вважав своєю другою родиною. Чоловік боронив від окупантів Донеччину, зокрема Бахмутський напрямок, та Харківщину.
Історією життя Сергія з журналістами поділилася його дружина Ірина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Сергій Ростківський народився 24 вересня 1992 року у Вінниці. Хлопчик був єдиною і дуже любленою дитиною в сім’ї. Навчався у загальноосвітній школі №13, а після її закінчення здобув фах автомеханіка.
Сергій працював у сфері обслуговування автомобілів і, за словами рідних, був відповідальним, працьовитим і дуже старанним у своїй справі.
“Автомобілі — то було його покликання. Він завжди ремонтував машини сам і дуже це любив”, — згадує дружина.
Свій вільний час Сергій найбільше любив проводити на природі. Часто разом із родиною він виїжджав на кілька днів із наметами — готували на вогнищі, ночували біля водойм.
“У нас повний підвал спінінгів і всього для риболовлі та відпочинку на природі. Він дуже любив такі поїздки — з палатками, біля води. Це був його справжній відпочинок. Там він ніби знаходив свій спокій”, — розповідає Ірина.
З майбутньою дружиною Сергій познайомився у 2014 році через спільних знайомих.
“Спочатку я не сприймала його як своє майбутнє, але він мені дуже сподобався. Він був дуже романтичним, ніжним і турботливим. Кожне побачення було особливим. Багато квітів і подарунків. Я дуже люблю лілії, і навіть не в сезон він знаходив їх для мене”, — згадує жінка.
Сергій часто робив коханій приємні сюрпризи та навіть взявся втілювати її дитячу мрію.
“Я якось сказала, що колись мріяла про хом’ячка. Через день він приніс його мені”, — усміхається Ірина.
Їхнє життя разом почалося непросто: Сергій захворів на рак. Це стало великим випробуванням для пари, але вони змогли подолати хворобу разом. У серпні 2015 року закохані побралися. А через кілька років у подружжя народилася донька Соломія.
“У серпні 2018 року, перед річницею весілля, як подарунок долі з’явилась наша донечка. Він завжди хотів дівчинку, навіть двох, але не судилося. Сергій був дуже турботливим батьком. Він завжди допомагав із маленькою, всюди брав її із собою. Навіть купив маленьку вудочку, щоб разом ловити рибу. Навчив кататися на роликах і багато іншого. Для доньки він справжній герой”, — розповідає Ірина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Сергій вирішив стати на захист країни. Відвіз дружину та доньку у безпечніше місце за містом, а вже наступного дня пішов до військкомату. Та тоді його не взяли, бо в чоловіка не було досвіду.
Згодом, 2 листопада, Сергію зателефонували з військкомату. Уже наступного дня родина проводжала його на службу.
“Він завжди заспокоював, що все буде добре. Казав: хто, якщо не він, буде боронити. Сергій проходив навчання у Великій Британії, а згодом служив у складі Десантно-штурмових військ на Бахмутському напрямку. Дуже важко згадувати той час. Кожного разу не знали, чи повернеться”, — ділиться Ірина.
Згодом військовий перевівся до інженерно-саперних військ і служив у 47 інженерно-саперній бригаді на посаді старшого сапера. Попри проблеми зі здоров’ям після онкологічного захворювання, він не погоджувався залишатися в тилу.
“За станом здоров’я він міг працювати не на передовій, а значно ближче до нас, але завжди казав, що не може залишити хлопців, що вони одна сім’я. Про війну Сергій говорив мало, ніби оберігав нас. Казав: я поїхав, приїхав, все добре. Хоч ми обидва розуміли, наскільки це небезпечно”, — каже Ірина.
6 грудня 2025 року Сергій Ростківський разом із п’ятьма побратимами загинув поблизу села Гусинка Куп’янського району на Харківщині. Російський дрон влучив у їхню позицію.
Сергію було 33 роки.
Дружина згадує останні місяці життя чоловіка:
“Він ніби відчував щось. Останнім часом поспішав жити — встигнути все зробити, сказати, купити”.
Один із найтепліших спогадів для Ірини — день її народження у 2024 році.
“14 лютого ми поїхали в маленьку подорож у Кам’янець-Подільський. Я дуже мріяла провести цей день утрьох. Ми провели чудово день, і тепер це найщасливіший мій День народження”, — каже дружина Сергія.
У захисника залишилися дружина, донька та батьки.
Рідні Сергія Ростківського ініціювали петицію до президента України з проханням надати йому звання Героя України. Підтримати ініціативу можна, підписавши петицію за посиланням.
Світла пам’ять захиснику України!