Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Володимира Бульбу, який присвятив життя музиці, а через повномасштабну війну став солдатом.
Історію Володимира Бульби розповіли на Платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Володимир народився 17 березня 1986 року в Києві. Навчався в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського. Дуже любив дітей і музику — настільки, що у 2012 році заснував і очолив мережу музичних шкіл Rock School.
Він був ідейником і співзасновником всеукраїнського дитячого музичного конкурсу School Bands Battle, автором багатьох культурних проєктів, які підтримували розвиток дитячої творчості та української музичної сцени. Грав на гітарі й барабанах, співав, писав пісні. Його робота була не просто справою життя — вона і була його життям.
Після початку повномасштабної війни Володимир добровольцем долучився до лав захисників України. Окрім служби в батальйоні, допомагав своєму підрозділу зі зв’язку — збирав спорядження, дрони, камери спостереження.
“Я не зустрічала кращої людини у своєму житті. Так, як Вова любив життя, людей і цей світ, важко описати. Він дуже любив дітей, постійно вигадував для них конкурси, мюзикли, музичні табори, безкоштовні програми… Запалював людей навколо і просто не міг зупинитись.
Ми багато говорили з ним про все, але ніколи — про смерть. Він мав жити… Час не лікує — він лише вчить жити з болем. Ми з донькою ще вчимося. Любимо і пам’ятаємо його в серцях”, — розповіла дружина Володимира, Наталія.
Володимир Бульба загинув 8 березня 2023 року поблизу села Золота Нива. Захиснику було 36 років.
Посмертно воїна нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Поховали Володимира в Києві на Алеї Героїв Лук’янівського меморіального заповідника.
У нього залишилися дружина Наталя та донька Стефанія.
Світла пам’ять загиблому захиснику!