Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового Ігоря Левчука з Донеччини, який брав участь в обороні Маріуполя. Захисник загинув під час прориву на Азовсталь.
Про Ігоря Левчука розповіли в Державній прикордонній службі України й Донецькій ОВА.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ігор Левчук на псевдо “Ейс” народився в селищі Бойківське (колишнє Тельманове, — ред.). Навчався на факультеті кримінальної поліції Донецького юридичного інституту МВС України. Після випуску працював у Тельманівському райвідділі поліції оперуповноваженим.
У 2014 році через окупацію рідного селища разом із родиною Ігор переїхав до Маріуполя, де в нього народилася третя донька. До 2021 року чоловік служив у місцевій поліції, а потім вступив до 23-го загону морської охорони.
“Його не лякали ні складна робота, ні необхідність навчатися. Це був виклик: опанувати, змогти, мотивувати та надихати колег. Родина його розуміла та підтримувала в усьому”, — згадують у ДПСУ.
За словами матері Ігоря Левчука Тетяни Сосєдської, у лютому 2022 року чоловік відмовився від керівної посади у прикордонній службі, аби почати все з нуля разом з “азовцями”. Тоді він увійшов до групи прикриття “Лелека” Окремого загону спеціального призначення Нацгвардії “Азов”, аби разом з ними захищати місто.
“29 лютого подзвонив вночі: «Мам, як ви там? У нас все добре. Я живий, все нормально. Важко, але працюємо. Зібралися і згуртувалися, будемо тут стояти. Якщо не буду захищати я, другий, третій… хто стане на захист? Все, мамуль, пока». 1 березня зв’язок зник. Подзвонив наприкінці березня. Сказав: «В мене все добре. Люблю своїх дочок дуже-дуже. Мама, можеш мною пишатися. Я б’юся, як лев. Все буде добре, все буде Україна». То були останні його слова”, — розповідає жінка.
Ігор Левчук загинув 15 квітня 2022 року під час спроби прориву на завод “Азовсталь”. Колона військових потрапила під мінометний та артилерійський обстріл, і БТР, усередині якого їхав захисник, перекинувся в річку. Люк заблокувало — Ігор Левчук врятуватися не зміг.
За особисту мужність і вірність присязі військового посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Тіло Ігоря кремували 8 липня 2022 року в Києві. Тепер його родина очікує на розбудову Меморіалу Слави, де має бути відведене місце для Героїв-захисників Маріуполя.
Вічна і світла пам’ять захисникові.