Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — маріуполець Андрій Дейнега. Чоловік загинув у Лівобережному районі Маріуполя, коли пішов за продуктами та водою під час російських бомбардувань у березні 2022 року.
Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Про загибель Андрія розповіла журналістка Наталя Дубчак.
Андрій Дейнега працював на металургійному комбінаті “Азовсталь” у конвертерному цеху. Обіймав посаду інженера-електрика. Обожнював футбол, був у складі фан-клубу команди “Шахтар”.
Початок повномасштабного вторгнення чоловік застав у рідному місті.
Під час бойових дій у Маріуполі у березні 2022 року Андрій Дейнега вів щоденник. 11 березня він передав близьким свої записи.
“Привіт із фронтового Маріуполя. У перших рядках свого послання хочу повідомити, що ситуація, звичайно, г*вн*, але поки що жити можна.
Можливо набагато гірше і це дуже реально.
Артилерія б’є по місту без зупинок весь світлий час доби. 99% прильотів зі сходу. Будинки, розташовані “обличчям” на схід, страждають найперші.
Повсюдними пожежами вже нікого не здивуєш. Про електропостачання, зв’язок, воду, газ, опалення більше тижня немає й мови. Магазини, аптеки, держустанови давно розграбовані. Поняття “мародерство” вже не несе у собі цивілізованого негативного контексту.
На вулицях зустрічаються три типи людей: перебіжчики з місця на місце, шукачі засобів виживання (вода, їжа, деревина) та групи не тверезих “господарів життя”. Останні вже масово закінчують “паливо сміливості”, награбоване з магазинів.
Погода різко погіршилась. На вулиці – 10 ° С, у квартирах близько нуля. Вражає рівень руйнувань. На слух, кількість розривів десь близько десяти тисяч (дуже суб’єктивно, звісно).
Поруч лінія фронту. Ведуться бої. 90% населення ховається у будинках та підвалах. Важко навіть уявити, скільки хворих, похилого віку, дітей та їхніх матерів перебувають у відчаї та безвиході. Ми тут усі заручники.
Рівень запасів продуктів харчування ще дозволить відносно безболісно (для соціальної обстановки) існувати тиждень-два. Елементів самоорганізації населення далі за свій під’їзд не спостерігається взагалі.
Інформаційний вакуум заповнюється черговими фантазіями про звірства “ф@ш*стк*х к*р@телей”.
Причому, це є масове явище. Про те, хто і навіщо веде ці обстріли, не каже ніхто! Ті, хто розуміють цей очевидний для всіх факт — мовчать (поодинокі явища є, але ними можна знехтувати).
Можливі висловлювання на “великій землі” про Маріуполь – місто-герой застосовують лише до захисників та працівників залишків працюючих соціальних служб. Насамперед, медиків, рятувальників та волонтерів. Зусилля яких за умов півмільйонного міста мало ефективні.
Зброя в руках організованих груп поки що не спостерігається. В останні дні дуже активно “працює” авіація, яка більше наводить страх, ніж шкоду. До арти вже всі звикли.
Дико спостерігати, коли в центрі Європи, у 21 столітті, люди під обстрілами спокійно збирають совками з асфальту та машин сніг, пиляють розламані РСЗВ дерева (і не лише) на дрова і поряд із убитими готують їжу.
Поки що виручають колодязі з водою в приватному секторі, яких явно недостатньо для забезпечення. Ще є запаси води у ванних (хто здогадався набрати) та бойлерах. Біля стічних труб із дахів будинків під час відлиги збираються черги.
Не багато власників автотранспорту можуть виїхати. Машини або пошкоджені або не мають палива. Поширені крадіжки акумуляторів.
Окремий твір можна написати про знаходження десятків тисяч мешканців у підвалах багатоповерхівок, які сплять на сирій землі, де дошки під матрацом – ознака “заможності”. Де “богують” місцеві алкаші та антисанітарія. Р.S. Багато розбитих вікон!
Це не крик про допомогу. Це повчання. Робимо висновки та проводимо роботу над помилками.
Все буде Україна!
11.03.2022 р. Місто Маріуполь. Вулиця Воїнів-Визволителів, 88. Прошу поширити. З повагою Дейнега А.В.”
Життя Андрія обірвалось 19 березня 2022 року. Того ж дня загинула і рідна сестра чоловіка Лілія Гумянова.
“Вони загинули в один день, але у різних місцях. Ліля готувала їжу на вогні біля будинку на Морському бульварі, 10 і спробувала забігти в під’їзд, куди якраз прилетів снаряд. А тіло Андрія знайшли біля магазину “Лайм”, — розповів журналістам платформи “Меморіал” чоловік Лілії Олег Гумянов.
Андрій загинув неподалік будинку 101 на вулиці Азовстальській, коли ніс воду та продукти. Внаслідок обстрілу дістав поранення в голову та серце.
Андрію Дейнега назавжди залишиться 45 років. Поховали чоловіка на цвинтарі у Виноградному під Маріуполем. У Андрія залишилася донька.
Світла пам’ять.