image

Волонтери ремонтують студію звукозапису в Соледарі та кілька будинків. Хто вони і навіщо це роблять


Волонтери ремонтують студію звукозапису в Соледарі та кілька будинків.

Хто вони і навіщо це роблять
Репортаж
Студія звукозапису в Соледарі та теплий будинок для багатодітної родини відремонтують волонтери табору "БУР" на Донеччині.

Цьогоріч, попри пандемію COVID-19, таких розгорнули 13 по всій країні. Команди "ремонтників" без досвіду приїжджають, щоб допомогти активістам та жителям громад із простими будівельними роботами, до того ж оплачують матеріали.

Ми провели день із командою юних будівельників та розкажемо і покажемо, як вони силами "всієї країни" допомагають на Донеччині.
"Будуємо Україну разом", або скорочено "БУР" – це волонтерська програма "Львівської освітньої фундації", яка працює з 2014 року. Молоді люди з усієї країни збираються разом та допомагають з ремонтом чогось важливого для громад по всій країні. Наприклад, роблять косметичні ремонти багатодітним сім'ям, переселенцям, учасникам бойових дій, дітям з інвалідністю, допомагають реалізувати різні соціальні проєкти активістам тощо. Всі дані про тих, кому потрібна допомога, збирають команди місцевих активістів, які й кличуть "БУР" у свою громаду.

У 2020 році "БУР" приїхав на Донеччину, щоб допомогти місцевим в Миронівському, Соледарі та Званівці. Ми провели день на ремонтах у Соледарській ОТГ.


Студія, яку будує вся країна
"БУР" почав працювати в Соледарі 9 серпня. Вони розташувалися на місцевому стадіоні "Соляник". На своїй базі, яка знаходиться на пагорбі спортивного комплексу, здійняли прапор табору, він білого кольору. Його видно за кілька десятків метрів. Так ми і знаходимо волонтерів.
Ця база якраз поряд із головним об'єктом, де працюють волонтери, — майбутньою соціальною студією звукозапису "Radio Dja".

"Radio Dja" — це підліткова мрія автора ідеї — музиканта Антона Шваника. Чоловік хоче, щоби студія стала місцем творчості для місцевої молоді. Всі заходи будуть безкоштовними, а записати свою музику можна буде за благодійний внесок.
Антон виходить нас зустрічати одним із перших. Чоловік середнього зросту, йому близько 30 років. Антон одягнений просто — цьогорічна футболка "БУР" (бо ж він новачок в таборі), шорти, легке взуття. Все для того, щоби працювати було комфортно. Ідемо дивитись на об'єкт.
Зараз приміщення студії — це товсті голі стіни без дверей та освітлення. Будівлю віддали під ремонт навіть без нормальної підлоги. А в уяві Антон вже розставив тут меблі.
Зображення: facebook OO "Radio Dja"
Місцева влада пішла нам назустріч — надала приміщення колишнього тиру. Воно для створення соціальної студії звукозапису — як Бог дав, як кажуть
— розповідає Антон Шваник.
Антон Шваник
Це саме ті 40 м², яких дуже не вистачало авторам проєкту.
Автор ідеї зізнається: до останнього не вірив, що організатори табору обрали саме його проєкт. Навіть після тижня роботи "БУР", він і далі зі здивуванням спостерігає за робочим процесом.
Коли ми заходимо до кімнати, волонтери вже роблять металеві кріплення для ремонту стін. Тут близько 10 "робочих" щось кріплять, свердлять, пиляють, міряють.

Одразу впадає в очі, що всі вони у "табірних", хоч і різних футболках. Виявляється, це тому, що їх видавали в різні роки роботи "БУР" — більшість волонтерів стають на кілька тижнів будівельниками вже не вперше.
Зараз ми обшиваємо все гіпсокартоном, всередину вставлять шумоізоляцію, адже це музичний простір. Так само робитимемо зі стелею та підлогою
— розповідає майстер об'єкту та соледарський активіст Павло Усков.
Тут напівжартома кажуть: "студію будує вся Україна". Частинка правди в тому є, адже на об'єкті працюють волонтери із Львівщини, Київщини, Сумщини, Харківщини, Дніпропетровщини та Донбасу.

Поговорити з ними непросто: на об'єкті дуже гучно. Звук шуруповерта перебиває голоси та музику, яка грає з невеличкої колонки посеред "будівельного майданчика". Всі занурені в роботу, але час від часу все одно чути жарти та сміх.
Тут немає майже нічого складного. Волонтери могли раніше не тримати шуруповерт в руках та навіть не знали, як він називається. А зараз добре справляються
— додає Павло Усков.
Павло Усков
Серед цьоггорічних новачків — 17-річна Люда Іванів з міста Радехів Львівської області. На будівельному майданчику вона на рівні з іншими займається усім по трохи: свердлить, клеїть, пиляє.
Я приїхала сюди з нульовими навичками, але за кілька днів мене всьому навчили
Люда цього року закінчила школу та планує вступати на політологію в Український католицький університет. Батьки не були проти її поїздки на схід, незважаючи ані на коронавірус, ані на військові дії на Донбасі. Дівчина хотіла самостійно побачити, "як тут".
В першу чергу, я їхала, щоб допомогти. Я побачила дуже багато спільного між Соледаром та моїм маленьким містечком. До того ж, мені дуже цікава культура східних регіонів
— каже Люда.
Люда Іванів
Працюють тут і місцеві волонтери. Серед них — 15-річний Андрій, який випадково потрапив в табір "БУР". Він спочатку лякається камери та губиться, коли ставимо питання. Але нам все ж вдається розговорити хлопця.
Багато моїх друзів прийшли сюди працювати, а мені ні з ким було гуляти. Тоді я почав також працювати тут, мені сподобалося. Влітку мені нічого робити. Тому я й прийшов сюди. Навіть коли працюєш, теж відпочиваєш
— каже Андрій.
Юнаку подобається спілкуватися з волонтерами з інших регіонів. Визнає: спочатку соромився і було важко, але з цим допомагають куратори. За 4 дні тут вже познайомився з багатьма приїжджими. Та це — не єдине відкриття.

Зараз хлопець не займається музикою, але думає спробувати опанувати якийсь інструмент, коли в місті з'явиться студія "Radiо Dja".
Андрій
До фінального етапу будівництва залишилося менш ніж тиждень. Але з цього історія студії тільки починається. Адже надалі обладнання та все необхідне для творчого простору Антон та Павло шукатимуть самі.
Ми шукаємо спонсорів, які нам допоможуть. Ми брали участь у проєкті, виграли ноутбук, який дозволить працювати з музикою. Нам також дадуть акустичні та студійні мікрофони, проєктор та екран для показів фільмів
— каже Антон Шваник.
Навіть коли студію укомплектують, все одно потрібна буде підтримка. Адже для того, щоби для відвідувачів все було безкоштовно, власники приміщення повинні оплачувати комунальні послуги і все інше.
Наша студія буде побудована всією країною. Цю ідею не можна буде кинути. Студію треба буде утримувати й утримувати
— зазначає Шваник.
Карантин "БУРу" майже не завадив
Координаторка "БУР — Схід" приїжджала на Донбас у грудні, щоби ознайомитися із проєктами, які обрали та які планують реалізовувати. Наступна поїздка мала відбутися у березні, щоб вирішити організаційні питання. Але її довелося скасувати через початок карантину.
Зазвичай сезон таборів починається у травні та завершується у жовтні. Карантин став для нас викликом. Табір, запланований на травень, потрібно було перенести. Ми дуже раді, що жодна із громад не відмовилася від співпраці попри те, що ми переносимо активності. Наш сезон просто почався із кінця червня
— каже координаторка БУР на Донеччині Євгенія Васильєва.
Карантин вплинув на проєкти на заході країни, але Донецьку область це майже не торкнулося.
Нам довелося відмовитися від співпраці із приїжджими волонтерами в Закарпатській області. Люди реєструвалися попередньо, але якраз впровадили посилений карантин. В Донецькій області ситуація дозволяє проводити волонтерські табори. Перший табір був у смт. Миронівський, там ми залучали трохи менше волонтерів, ніж зазвичай буває на таборах
— каже Євгенія.
Євгенія Васильєва
Водночас через проблеми із пасажирськими перевезеннями деякі волонтери все ж відмовилися від поїздки на схід.
На той момент, коли ми приїхали сюди, транспорт вже почав ходити. Є всього декілька волонтерів, які відмовилися, бо незручно добиратися
— зазначає Євгенія Васильєва.
Та небезпеки під час самого табору все ж враховують.
На кожному об'єкті в нас є засоби індивідуального захисту (маски). Антисептики стоять. Здебільшого, ми працюємо на свіжому повітрі, щоб не було скупчень людей, нагадуємо про соціальну дистанцію
Змінилися й умови проживання для самих волонтерів.
Ми хотіли волонтерів заселяти в гуртожиток училища, але через карантин цього зробити не вдалося. Місцева влада допомогла розмістити БУР. ДСНС дав намети
— пояснює Антон Шваник.
Для хлопців та дівчат розбили 2 окремі намети. Кожен розрахований на 30 людей. Сплять волонтери в спальниках, всі речі також залишають тут. Але умови не зовсім "польові". Сюди провели світло, тож є розетки й можна зарядити усі необхідні гаджети.
Волонтери відпочивають тут ввечері та сплять. Підйом близько 8-9 ранку. На території бази у волонтерів також є літній душ, 2 біотуалети та окремі смітники для органічних відходів, пластику і паперу.
Деякі обідають та приймають обідній душ на інших об'єктах. Волонтери також утеплюють кухню в будинку багатодітної родини переселенців у селі Яковлівка та роблять ремонт у дитячій кімнаті для родини з Никифорівки.
Листи пінопласту, які зігріють сім'ю з 7 дітьми
Ми їдемо до Яковлівки, щоби подивитися, як працюють волонтери "БУР" у селі. Від Соледара їхати на машині треба близько 15 хвилин. Це село, в якому лише кілька двоповерхівок. Вся дорога в ямах, а от місцеві дороги — у кращому стані.

Питаємо у місцевої жінки, як знайти потрібну нам адресу. Вона показує приблизне розташування і радить шукати там. У приватному секторі ми кілька хвилин ми не можемо знайти необхідний будинок. Але раптово чуємо звуки дрелі, йдемо просто на нього.
Дійшовши до подвір'я, з якого йде звук, бачимо хлопчика, який перехилився через паркан. Він каже, що в них працює "БУР", та кличе батьків. Нам відчиняють двері, проходимо на подвір'я. По ньому бігають десятки курок та індиків. Цегляний одноповерховий будинок помітно старий, всередині 3 кімнати. Фундамент високий, близько півметра, тож тут багато сходинок.
Це помешкання багатодітної родини переселенців. У Емілії та її чоловіка Віктора 7 дітей від 3 до 21 року. Старші вже живуть окремо, тож кімнати поділили батьки та 3 дітей.
Головне приміщення у будинку, де працюють волонтери — це горище. Воно не опалюється, тож саме звідти в хату йде весь холод. Головний "удар" бере на себе кухня — від низької температури сиріють стіни.
Заходимо глянути на ремонт. Поки одні хлопці і дівчата кріплять пінопласт для утеплення, інші — вже цементують утеплену частину будинку.
Робота кипить, а ми спілкуємося із господинею будинку Емілією.
Ми велика родина переселенців, з Мар'їнського району. У 2014 році, коли почався військовий конфлікт, ми переїхали сюди. Це наша батьківщина. Я народилася в Яковлівці, виросла, ходила тут в школу
— каже мати 7 дітей.
Емілія
Родина живе в будинку сестри Емілії, яка на початку війни поїхала з Донбасу. Допомогти з ремонтом спробувала міська рада, їхні спеціалісти й заповнили анкету, аби залучити волонтерів.
Ми стоїмо на обліку як багатодітна родина. Нам в міськраді сказали, що є така організація "БУР", і вони допомагають. У грудні приїжджали, дивилися, домовлялися, а ось зараз приїхали та реалізують все це
— розповідає Емілія.
Поки волонтери та родина працюють з утепленням, жінка займається господарством, а ближче до 14:00 вона подає для всіх обід.

Згодом потрохи всі починають звільнятися, перед літнім душем збирається черга. Поспілкуватися з нами залюбки підходить 18-річна Мар'яна, яка приїхала з Харкова. Вона обрала "БУР" випадково, але розповідає про табір із захопленням.
Насправді в мене були плани на цей місяць поїхати за кордон. Але тут карантин, набридло сидіти у квартирі, продивлятися сторінки в Instagram і захотілося якоїсь активності. Тому впав вибір на БУР
— емоційно розповідає Мар'яна
Мар'яна
Дівчині подобається, що навчилася забивати цвяхи в стіну, працювати з перфоратором тощо. Каже, що БУР за тиждень став для неї родиною, та вона вже не хоче нікуди їхати.

В цей момент господарка вже накриває на стіл та кличе всіх обідати. Ми бажаємо їм смачного та їдемо назад в Соледар.
Цей табір запам'ятається ночівлею під звуки обстрілів
Ще до оголошення перемир'я на Донбасі, з 12 по 26 липня табір "БУР" був у Миронівському. Тоді працювала інша команда волонтерів, але з ними також була координаторка Євгенія Васильєва.

Вона розповідає, що там вони чули обстріли. Це було дуже неочікувано.
Під ранок ми прокинулися під гучні звуки. Було кілька версій: обстріли з тієї сторони сюди, солдати щось роблять або це просто навчання. Ми боялися. Пізніше питали у місцевих, ті кажуть: буває
— розповідає Євгенія Васильєва.
Деякі заходи проводили під звук вибухів, волонтери хвилювалися через це. Однак таке було лише один день, тож додому через це ніхто не поїхав. Усі побачили ситуацію на сході навіть ближче, ніж планували.
З 2014 року табори "БУР" відбуваються по всій Україні
Волонтери БУР працюватимуть у Соледарській ОТГ до 22 серпня. Вони закликають всіх охочих містян та активістів приходити й допомагати. Для цього можна зареєструватись за посиланням або прийти на стадіон "Соляник" у Соледарі та запитати про роботу.

З 6 по 19 вересня "БУР" їде у Званівку. На цей табір також можна зареєструватись за посиланням.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми "Free Media Programme"
Зміст публікації не обов'язково відображає думку Фонду міжнародної солідарності та є предметом виключної відповідальності авторів


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: