Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо захисника Ігоря Тулякова. Він боронив Україну ще за часів АТО, коли почалася повномасштабна війна — став на захист Батьківщини вдруге. У жовтні 2024-го військовий загинув на Луганщині, рятуючи побратимів під час штурму.
Про Ігоря Тулякова Вільному радіо розповіла його дружина Алла Бондар.
Ігор Туляков народився 28 лютого 1975 року в Умані. Після школи хотів стати вчителем історії, однак склалося так, що замість університету потрапив до армії. Згодом Ігор заочно вивчився в Київському політехнічному інституті на інженера електромереж, працював електриком у генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв. Останні роки жив у Боярці Київської області.
“Ігор урівноважений, спокійний. З дуже гарною пам’яттю, дуже гарно пам’ятав ці цифри. Гарний математик, до речі, він тому саме і вступав в КПІ на такий фах, де є вища математика. Взагалі по життю дуже весела, позитивна, чесна та справедлива людина”, — розповідає про чоловіка Алла Бондар.
Ігор та Алла були разом 8 років. Пара зійшлася вже після того, як чоловік відслужив в АТО — з 2015 по 2016 рік Ігор воював на Донеччині, здебільшого поблизу Мар’їнки. Та дружина захисника, згадуючи його, описує в першу чергу не військові здобутки. Наприклад, каже, Ігор дуже любив дітей.
“Не тільки своїх дітей любив (сина та доньку), а взагалі усіх. І моїх дітей, моїх онуків — він їх приймав за своїх дітей. Любив співати. Ігор писав вірші та присвячував мені. Ще дуже любив готувати, особливо випікати. Досі вся родина згадує його еклери, його фаршировану рибу. А будучи в АТО в нього навіть був другий позивний Гектор [як у кухаря та ведучого кулінарного шоу]”, — згадує воїна дружина.
Алла продовжує: вони разом із чоловіком досягли усього, чого прагнули. Мали свій будинок з терасою, допомагали дітям.
“Залишалося тільки жити”, — коментує жінка.
Коли росіяни відкрито вторглися в Україну, Ігор одразу вирушив до військкомату (як учасник бойових дій , він був у резерві). Чоловік долучився до 3-ї окремої танкової бригади, став головним сержантом стрілецького взводу. Серед побратимів мав позивний Хасід. Спочатку військовий боронив Київщину, а згодом його направили на Харківський напрямок.
“Побратими кажуть: “Хасід — це легенда”. Кажуть, що він на війні був дуже серйозним, зосередженим. І рідко його бачили усміхненим чи веселим. Хоча вдома вмів переключатися — співав, веселився, жартував. Взагалі, нічого про війну мені не розповідав. Зараз я дізнаюся усе від хлопців. Ігор казав тільки: “Все добре”, — пригадує вдова.
Ігор Туляков загинув 3 жовтня 2024 року поблизу Райгородка Луганської області. За словами побратимів, воїн врятував кільком побратимам життя.
“Він заходив на позицію, це було о 23 годині ночі. І в сусідніх хлопців був штурм. Він кинувся на порятунок. Як уже зараз мені розказують хлопці, завдяки Ігорю вісім людей залишились живими, він на себе взяв все. Врятував їх ціною власного життя”, — ледь стримує сльози жінка.
Ігорю Тулякову назавжди залишиться 49 років. Зараз його дружина просить надати захисникові посмертне звання Героя України.
Підтримати цю петицію можна за посиланням.
