Що таке FPV-дрон та чим він відрізняється від інших безпілотників? Як влаштовані такі апарати та як їх виготовляють? У чому їхня перевага на війні? Чому не можна зробити дрон, який літав би на сотні кілометрів? На ці та інші запитання відповів в інтерв’ю Вільному радіо виробник українських безпілотників для ЗСУ Андрій Штепа, який очолює компанію AirUnit.
Розкажіть про вашу команду, яка працює над виробництвом дронів.
Команда свіжа та молода. Ми заснували бізнес з партнерами наприкінці 2021 року. Якраз напередодні [відкритої] війни ми починали з агронапрямку, яким займаємось і зараз за можливості. У нас є декілька десятків бригад, які виїжджають до аграріїв та надають їм послуги з десикації (підсушування рослин на полі, — ред.) і тому подібне. Все, що я роблю, — просто збираю дрони з доступних на ринку компонентів та тестую їх.
Як змінилась ваша робота після 24 лютого 2022 року?
Як тільки почалась [повномасштабна] війна, з персоналом стали дуже великі проблеми. Зараз знайти когось майже нереально. Майже всі, хто готовий працювати, вже працевлаштовані. Особливо серед тямущих інженерів. Єдине, що ми можемо робити, — це переманювати.
Ви працюєте десь у межах країни чи облаштували виробництво за кордоном?
Працювати за кордоном нереально. Якщо ви працюєте з постійними дослідницькими роботами, то просто зібрати дрон на якийсь там частоті й працювати — це свідомо програшний варіант. Ви будете актуальні до того моменту, доки ви актуальні зі своїм рішенням. Тому працювати треба швидко, а за кордоном це неможливо.
Давайте так: “Абрамси” і “Леопарди” — це класні танки, але ніхто не знав, як вони себе покажуть у процесі великої війни. Ці всі “мангали” (решітки, які мають захищати техніку від розривів снарядів, — ред.), які моск*лі ставлять собі на танки, виглядають, може, й смішно, але воно дієво та ефективно. Якщо воно зменшує кількість втрат техніки, то яка різниця, який воно має вигляд?
Тому я вважаю, що будь-який виробник має знаходитись близько до фронту, щоб постійно моніторити, вивчати та ухвалювати рішення щодо своїх продуктів: заміна частоти й прошивки, розробка систем кріплення на дронах під снаряди, які зараз є у військових. Це потрібно робити мобільно. Ти не можеш сидіти в Естонії й міняти кріплення під снаряд, який вже змінився. Тобі просто військові скажуть, що цих снарядів вже нема, і треба робити інше.
Буває таке, що до вас потрапляють російські “трофейні” дрони?
Так, і ми їх ремонтуємо. Насправді це нескладна практика. Якщо до нас приходять військові з орківським (російським, — ред.), то я це безкоштовно ремонтую. Вони ж однакові, з такими ж компонентами, як і у нас. Тільки кількість дронів, які збирає Російська Федерація, значно більша, ніж у нас, і, відповідно, кількість браку вища. У їхніх збірках “колгоспу” (простих непрофесійних рішень, — ред.) вистачає, тому простіше зібрати дрон з нуля, аніж займатися реверс-інжинірингом (з’ясовувати, як влаштований пристрій, — ред.).
Підприємства та установи, які належать до критично важливих сфер, можуть під час повномасштабної війни оформити тимчасове бронювання своїх працівників від мобілізації. Зазвичай дозволяють забронювати половину своїх працівників. А як щодо вашої компанії?
Ні, від мобілізації у нас майже ніхто в команді не заброньований. Є критичні сфери діяльності, й держава цю сферу не вважає критичною.
Скільки дронів ви виробляєте на місяць?
Ми робимо приблизно 500 дронів на місяць. У нас команди та задачі спрямовані не на кількість, а на пошук ідеального рішення. Якщо не актуалізувати технічні параметри під потреби військових, ви ніколи не досягнете успіху.
Ми постійно щось міняємо. Наприклад, тип рами з карбону замінили на дерев’яний. У мене є система Aaronia — це система радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби (Андрій є офіційним представником німецького бренду Aaronia в Україні, яка виробляє система радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби, — ред.). Роздрібна ціна — пів мільйона євро за комплекс. Я на таку кількість грошей можу зібрати багато FPV-дронів, але нащо? Я не бачу необхідності робити сміття, яке потім ще доведеться дороблювати самим військовим.
Для довідки:FPV-дрон (First Person View, у перекладі — вид від першої особи) — це дрон зі спеціальним обладнанням, що допомагає відстежувати цілі з висоти пташиного польоту. Людина, яка ним керує, одягає спеціальні окуляри та у реальному часі бачить через них “очима” безпілотника. Таким дроном може стати будь-який квадрокоптер, який оснастять необхідним обладнанням.
Зараз можна піти до масового виробництва дронів у Китаї та закупити просто десятки тисяч їх. Привезти та продавати, а через місяць ворог (російська армія, — ред.) змінить насиченість систем протидії за діапазонами частот, і все. Ви навіть запустити не зможете ці дешеві дрони.
А чому ви перейшли на дерев’яні рами у безпілотниках?
Це здешевлення рами та зменшення ваги. Така рама нічого не важить — як пилинка. Ще один нюанс: багато виробників, які ріжуть карбон, роблять це, м’яко кажучи, не дуже якісно. Воно у зібраному вигляді виглядає нормально, але є вібрації та люфти. Також при роботі напилком з карбоном частини попадають у легені і звідти нікуди не діваються, а це гарантований рак для людини.
Наскільки ваші дрони змінюються з часом?
Це постійні зміни та розвиток для підлаштування під ворога, щоб бути кращими за нього. Ось ми робили системи-скиди для “мавіків” (однієї з моделей безпілотників, — ред.). Спочатку для “ВОГа” (гранатометного пострілу, — ред.), потім для двох “ВОГів”, потім універсальні для гранат і так далі. Першою рамою, з якою ми почали працювати, була рама 7 дюймів, потім стали робити вісімку та десятку.
Головне, над чим працюємо, — дрон має долетіти до об’єкта, зависнути, щось скинути (ще й точно) та повернутись. Повернення дуже важливе, бо найчастіше це дорога в один кінець. Одних тільки “мавіків” можуть втрачати сотні та тисячі, і це тільки на одному напрямку. Це не про весь фронт, там взагалі важко уявити, яку кількість дронів втрачають за добу.
У чому різниця між рамами дронів?
П’ятидюймова рама — це дуже маленька рама. Вона не може підняти РПГ-заряд і полетіти з ним. Для неї це непосильна задача, і ви просто мотори спалите.
Розумний вибір для FPV-дрона — від семи дюймів і до десятка дюймів. Залежно від компонентів такі дрони коштують від 16 до 50 тисяч гривень. Дрони-камікадзе не можуть коштувати дорожче — це безумство. Він має бути одноразовим та дешевим.
Ви не працюєте з “дронами-бомберами”?
“Бомбери” реально дорогі. Ціна може сягати 10-30 тисяч доларів. Мінімум 10 тисяч доларів вашої відповідальності за дрон, який може просто полетіти в один кінець, бо його задавлять [засобами радіоелектронної боротьби]. Немає таких радіочастот, які не давляться. Як на мене, зараз всередині держави неможливо зробити якісний “бомбер”, який буде на 100% виконувати завдання.
Тому для свого бізнесу краще закупити тисячу FPV-шок і півтора-два місяці сидіти і комфортно себе почувати. Інша справа — закупити тисячу “бомберів”. Це дуже велика різниця по вартості. Плюс ефективність FPV-дрона набагато вища, коли оператор очима бачить, як вражає ціль. Ще, на відміну від “бомбера”, йому не треба зависати за 200 метрів над об’єктом і скидати, прицілюючись “на око”. А потім вітер подув, і воно впало не туди взагалі.
Коли показують відео, де скидають [снаряд] у люк БТР-а — це стовідсоткова вдача. Ніхто ж не показує кількість невдалих скидів. Може, це був 30-й виліт?
Відео:Telegram/supernova+
Розкажіть про переваги ваших FPV-дронів над “бомберами”.
FPV — це майже безпрограшний варіант. Ви постійно змінюєте динамічні частоти: захотілося сьогодні вилетіти на 700-й — полетіли, захотіли на 865-й — полетіли. У вас є аналізатор спектра (можна поставити навіть дешевий), ним у прифронтовій або фронтовій зоні моніторите подавлення, яке на тому направленні є. Приходите до замовника та говорите, де ви працюєте. Припустимо, це Авдіївський напрямок, там плюс-мінус можуть бути такі-то частоти подавлення — все, робимо FPV-дрони на інших частотах. Плюс ви на дешевих компонентах.
Які переваги мають FPV-дрони у протистоянні з засобами радіоелектронної боротьби окупантів?
Проблема для РЕБу з FPV-дронами у тому, що вони використовують нестандартні частоти. Ви можете налаштовувати ці частоти, як вам заманеться. Сьогодні FPV-дрон вилітає на такій частоті, через день на інший. Для РЕБівця це катастрофа та пекло. Він сидить та просто мучиться, бо у нього багато типів сигналів, і вони постійно різні. Він вчора бачив на цьому напрямку цей тип сигналу, тут вже інший тип сигналу. Йому треба підтвердження, що це дійсно FPV, й тоді він починає по ньому працювати, модулюючи ці сигнали.
Раніше він мав “червону кнопку”, якою давив усі “мавіки”, бо ці дрони не можна підлаштувати під інші частоти. Тепер усі “окопні” РЕБи відходять у минуле. Тобто військовий включив РЕБ, сів, п’є каву та думає, що він “у доміку”. Але він ніфіга не “у доміку”, бо FPV-шка летить на 715-й частоті, а у нього немає цієї частоти у фіксованих частотах подавлення.
Тому тут необхідний РЕБівець, який буде сидіти плюс-мінус у безпеці та моніторити частотний діапазон, виявляти об’єкти і давити конкретну частоту, а не вмикати “червону кнопку” і давити всі частоти — це неможливо.
Однак це вже радіоелектронна розвідка. Є система радіоелектронної розвідки, а є система радіоелектронної боротьби. Дуже велика рідкість, коли в одному комплексі є і РЕБ, і РЕР.
Мене часом дуже турбують тендери на Prozzoro. Я не проти влади, зараз важкі часи, але… Коли у цих тендерах висувають на закупівлю FPV конкретні технічні параметри та навіть пишуть конкретні частоти… Я просто розумію, що людина, яка це робить (оформлює закупівлю, — ред.), нічого у цьому не розуміє.
Потім військові розпечатують ці дрони, починають літати, а воно щось не летить. Дзвонять нам, присилають, і ми робимо реверс-інжиніринг.
Тут або кваліфікацію військових підіймати до рівня, щоб вони самі могли займатися прошивкою та зміною частотного діапазону на певних типах систем зв’язку, або підіймати кваліфікацію закупників. Умовно кажучи, ви не можете бути прибиральником та замовляти уранові стрижні для атомної станції.
Україні варто виходити на масове державне виробництво єдиних дронів на кшталт Росії?
Кількість вильотів, які може робити кваліфікований та навчений оператор, обмежена його ресурсом, навичками, кількістю цих операторів і так далі. Ви не можете кинути зараз на фронт 300 тисяч FPV-дронів, це не вирішить ваші проблеми! Бо людей кваліфікованих не вистачить. Це реальність, і це нормально.
Я б у першу чергу підіймав кваліфікацію військових, а не робив непотріб та закидав ним військових.
Чи можна зробити такий FPV-дрон, який сам прямуватиме на ціль, навіть якщо втратить зв’язок?
Комп’ютерний зір — це доволі проста історія, але для обробки комп’ютерного зору потрібен досить потужний чіп. Наприклад NVIDIA, який обробляє відео у реальному часі.
Тобто у вас має бути потужний процесор, який виконає задачу порівняння змін кольорів. Ось у вас є червоний і зелений колір, і ви програмуєте, щоб він летів на червоний. Це простий приклад. Ще у нього є база об’єктів, їхні контури, і він плюс-мінус знає, який вигляд може мати машина або танк.
Однак під це не підійде будь-яка оптика, бо машинний зір заточений під певні сенсори, світло- та кольоропередачу, що у підсумку суттєво впливає на ціну дрона.
У ЗСУ можливий технологічний прорив у засобах РЕБ, щоб створити перевагу над окупантами?
Якщо ми говоримо про конкретне питання радіоелектронної боротьби, то є проблема відсутності підсилювачів. Кількість заводів, які виробляють ті чи інші якісні компоненти для РЕБ, можна перелічити на пальцях однієї руки. Це не така історія, коли ви карбонові рами для дронів можете замовляти по 1500 штук на місяць.
Тому конкретна проблема з системами радіоелектронної боротьби — це відсутність компонентної бази. Як на мене, перемога у системах радіоелектронної боротьби над окупантами — це вундервафля (диво-зброя, — ред.), яка накриє куполом всю Україну, але такого не існує. Поки що треба давати можливість операторам налаштовувати та робити генерацію сигналів більш ефективною й потужною.
Щоб зрозуміти, що таке РЕБ — це антена, яка генерує певний білий шум в ефір і заважає роботі інших систем, які працюють на цій частоті, тим самим дронам. Ви не можете натиснути одну кнопку та вимкнути ракету X-101, яка летить, а потім натиснути іншу кнопку — і “Шахеди” попадали… Ні, це неможливо, бо той самий “Шахед” має унікальну “Комету” (блок РЕБ “Комета”, який робить “Шахеди” невидимими для українських засобів РЕБ, — ред.), і його не можна задавити з землі якимсь РЕБом. Щоб перемогти, необхідно давити його зверху — з супутника або дирижабля, але це вже фантазії.
Ворог постійно еволюціонує, й еволюціонують засоби боротьби. Перемога можлива за відсутності еволюції зі боку ворога. Я думаю, це неможливо.
Скільки людей працює над “Орланами” (російськими розвідувальними безпілотниками, — ред.)? Це заводи від тисячі людей, а не групи по 20 людей, як у нас збираються. Вони не розійдуться завтра через сварку за гроші. Це інститути, які сидять, вивчають та працюють. Тому як можна створити технологічну перемогу — я не розумію.
Що зараз попереду: дрони чи РЕБи?
Колись будуть більше еволюціонувати системи радіоелектронної боротьби, а колись дрони. Зараз дрони перемагають, бо типи сигналів, які генерують FPV-шки, мають дуже широкий діапазон. “Лора” (FPV-дрон Lora, — ред,), наприклад, може програмуватися за широтою діапазону від 500 до 1200 мегагерців. Ось налаштовують канали цього дрона у широті передачі пакетів 20 мегагерців, і у вас стає, наприклад 890-910 мегагерців. От саме цю широту вам треба давити РЕБом, щоб подавити оцей конкретний FPV-виріб, що зараз працює на цій частоті. А якщо з’являється ще три FPV на різних частотах?
РЕБів, які можуть давити широкі діапазони частот, просто не існує, та і це як муху ловити металевою сіткою.
Українські виробники можуть об’єднатися та зробити безпілотник на кшталт “Шахеда” окупантів?
Рішення на кшталт “Шахеда” — це точно не перспектива найближчого року, а то й більше. Це я вам даю [гарантію] на 100%. Бо над цим має працювати велетенська команда. Не може сидіти 3 або 15 чоловік та створити “Шахед”. Просто створити якусь мікросхему — це нереальна кількість процесів для 40 людей. Ми у цьому сенсі молоді, й треба просто визнати свої проблемні місця та працювати з ними. Можливо через рік-два ентузіасти щось створять.
Є можливість побудувати FPV-дрон, який зможе літати на десятки та сотні кілометрів?
Подивимось, що зробить “Тесла” (автомобільна компанія зі США, — ред.)… Вони анонсували дуже потужні акумулятори, які будуть дуже малі в об’ємі. Все ж впирається у технічні параметри. Хочете літати далеко — треба більші батарейки. Більша батарейка — більша рама.
Поясню на прикладі: берете іграшковий дрон на примітивній батареї з часом польоту 5 хвилин. Ви розумієте, що 5 хвилин польоту вам недостатньо, бо ви хочете літати 15 хвилин. Для цих 15 хвилин польоту треба вживити батарейку, яка втричі важча за попередню. Дрону буде дуже важко, і ті мотори будуть працювати на максимум своїх можливостей та згорять. Або ж просто не потягнуть та не піднімуть дрон.
Тому вам треба міняти мотори та міняти раму. Це постійне масштабування. Чим далі ви хочете летіти — тим більше вам потрібна батарейка, рама, ретранслятор. У якийсь момент корисний приріст для ваших задач стає мінімальним.
Залетіти далеко — не дуже велика проблема. Проблема у технологічному розвитку. FPV-шки у теперішньому вигляді з чотирма моторчиками не зможуть цього. Це вже керований або баражуючий боєприпас, який летить на двигуні внутрішнього згорання і має турбіну. По суті це вже ракета з камерами, і таке вже існує.
За аналогією з ракетами AGM-88 HARM, які вражають системи ППО за їхнім сигналом, чи можна створити дрон, що буде сам влучати у систему РЕБ за випромінюванням її сигналу?
Все можна зробити. Питання радіолокаційної ракети у тому, що, скоріше за все, у ракети є технологія, яка дозволяє їй у повітрі, у процесі виконання бойового завдання, динамічно змінювати частоти.
Однак створити машинний зір, який би летів на джерело сигналу, як на мене, неможливо, бо широта діапазону сигналу у джерела дуже велика. Уявіть купольний РЕБ, який на 360 градусів щось давить. Відшукати точне місцеперебування джерела у смітті, яке він генерує, буде трошки важкувато.
РЕБ вмикається, і ви знаєте плюс-мінус його приблизне місцезнаходження, але вказати точні координати дуже важко.
Наскільки реально зробити дрон, який міг би швидко перекидати по одному бійцю у тил окупантів?
DJI робить таке вже, але проблема у тому, що це буде без маскування. Яка різниця тоді, що це дрон, що це літак, що це гелікоптер? Тобто предметного застосування такого виробу я не бачу. Простіше гелікоптер використовувати та десантувати групу.
