О 9-й ранку в Україні — хвилина мовчання на честь полеглих у російсько-українській війні. Вільне радіо щодня вшановує пам’ять загиблих військових та цивільних, розповідаючи історії їхнього життя поіменно. 26 травня згадаймо 46-річного Віталія Вареника з Чернігівщини, який загинув, обороняючи Луганську область.
Син Віталія звернувся до нашої редакції через спеціальну гугл-форму. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у соцмережах Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Віталій Вареник народився 12 листопада 1977 року в Рождественському на Чернігівщині. Зростав у багатодітній сім’ї, де було п’ятеро дітей. Вже після 9 класу пішов працювати водієм на тракторі.
Після одруження Віталій переїхав у Носівку. Подружжя виховувало двох синів. Чоловік працював будівельником та захоплювався садівництвом.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій долучився до добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ). Рік разом з іншими членами ДФТГ він патрулював Носівку, а з 22 лютого 2023-го його мобілізували до ЗСУ.
“Він був обмежено придатним. У нього дві грижі у хребті, виразка. Але він все одно пішов. Потрапив у 44-ту окрему механізовану бригаду. Спочатку їх відправили на навчання під Львовом, а потім у Гончарівське”, — розповідає син Віталія Дмитро.
Після військового вишколу бійця відправили захищати Лимано-Куп’янський напрямок на Луганщині. Він служив на посаді механіка-водія.
“Він телефонував мені 16 чи 17 лютого, але я був на роботі, і не вдалося відповісти. Але з ним говорили мама і брат. Склалося таке враження, що він з ними попрощався. Сказав: “Нас везуть у пекло. Можливо, я не повернуся. Подбайте про онучку”, — згадує співрозмовник.
За кілька днів, 23 лютого 2024-го, Віталій зазнав смертельних поранень, коли підірвався на міні. Деталі того дня невідомі рідним і досі — зв’язатися з побратимами Віталія після дня його загибелі не вдалося.
Віталія Вареника поховали на центральному кладовищі Носівки. Йому було 46 років.
В оборонця залишилися дружина, двоє синів, трирічна онука, двоє братів і сестра.
В оборонця залишилися дружина, двоє синів, трирічна онука, двоє братів і сестра. Нині вони прагнуть, аби Віталію надали звання Героя України і збирають підписи під електронною петицією.
Вічна пам’ять полеглому захиснику.