Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо 33-річного Миколу Нелюбу. Він вирішив стати військовослужбовцем 2014-го, коли росіяни напали на схід України. Спочатку захищав рідну Луганщину, а з початком повномасштабної війни воював на Харківщині. Микола загинув у січні 2023-го від обстрілу. Тепер його дружина просить надати захисникові посмертне звання Героя України.
Про Миколу Нелюбу Вільному радіо розповіла його дружина Ольга.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.
Микола народився у Сватовому на Луганщині. Закінчив там школу №8, а у 18 років поїхав на заробітки в Москву, де продавав авто. Однак 2014-го, коли росіяни напали на схід України, повернувся на Батьківщину, аби стати на захист рідної землі.
“Він був людина з великої літери. Завжди добрий, завжди допоможе як другу так і чужій людині. Він міг останнє віддати, а сам залишитися без нічого. Був людиною слова, сказав — зробив. Дуже любив готувати і це в нього виходило супер”, — розповідає про чоловіка Ольга.
2014-го, продовжує Ольга, Миколу розподілили на службу у військкомат. Однак чоловік прагнув потрапити на фронт, тож за пів року перевівся у 93-ту бригаду “Холодний Яр”.
“Там він був навідником броньованої машини. В 2016 році вони з побратимом розбили в Луганській області блокпост ра*истів (російських бойовиків, — ред). Микола при цьому “угорав” три рази, але вижив. Потім після лікування він вирішив перевестися в 22-й батальйон 92-ї бригади, де і ніс службу до самого кінця”, — каже Ольга.
Після переведення в іншу бригаду Микола Нелюба став бойовим медиком. А 2021-го одружився на Ользі, вона теж була військовослужбовицею.
Після початку повномасштабної війни батальйон Миколи відправили на Харківщину. Там, каже Ольга, як бойовий медик її чоловік врятував чимало життів.
“До того як ми одружилися, у нього був позивний Ромео. Бо гарно гуляв. А після того як одружилися, почалась повномасштабна. Він врятував хлопця, було багато поранень, говорили, якби не Коля, то він би не вижив. І йому сказали, що він Шаман. Так і зʼявився новий позивний”, — згадує дружина захисника.
За майже рік повномасштабної війни чоловік отримав кілька контузій. А 8 січня 2023-го Микола загинув на Харківщині під час обстрілу.
З війни Миколу не дочекалися дружина та донька Софія, яка народилася у травні 2022-го. Її чоловік встиг побачити лише три рази.
Зараз Ольга просить надати її чоловікові посмертне звання Героя України.
Підтримати цю петицію можна за посиланням.