Коридори, завалені коробками, кімнати, сповнені розмов і роботи, волонтери, які рухаються безперервним потоком — у такому темпі працює краматорський хаб “Всі поруч”. Тут кожен знає, що робити: сортувати ліки, плести маскувальні сітки, приймати запити чи збирати пакунки з одягом для тих, хто втратив дім. В осередку допомоги побувала журналістка Вільного радіо.
До волонтерського центру підіймаюся сходами, які з обох боків щільно заставлені стосами коробок. Приміщення трохи нагадує вулик, у якому з різних кімнат чути розмови, а метушливі волонтери пробігають коридорами, що стали вужчими через ящики та пакети з речами. Заходжу до найгаласливішої кімнати — це така собі вітальня, куди сходяться волонтери з усього приміщення, аби випити чаю та обговорити роботу. У такому метушливому ритмі команда фонду живе з першого дня повномасштабної війни.
“До війни в нас було інше життя. Я тоді займався громадською діяльністю як керівник вірменської громади Краматорська. Ми проводили різні події, особливо любили спорт. Та 24 лютого [2022-го] все наше життя стало на паузу. Відтоді тягнеться один довгий день. Ми створили чат в одному з месенджерів, до якого почали долучатися жителі міста. Скажімо так, у загальному хаосі намагалися почати робити щось корисне”, — пригадує початок повномасштабної війни Ваге Маміконян, співзасновник волонтерського хабу “Всі поруч”.
Мені проводять екскурсію цим волонтерським “вуликом”. З великої вітальні прямуємо коридором до кімнати, на дверях якої висить табличка з написом від руки: “Аптека”. Назва цілком відповідає наповненню кабінету: тут ящики з бинтами, упаковки ліків, засоби тактичної медицини та багато іншого. Облік веде і чи не щодня сортує медикаменти Світлана. Жінка каже, що за три роки дізналася про медицину більше, ніж за все життя.
“З початку повномасштабного вторгнення в місто почали прибувати сотні автомобілів з медикаментами. Треба було все це перебирати і сортувати. До того я з медициною була пов’язана хіба що як пацієнтка. Освіта в мене фінансова, тож можна зрозуміти, що все це для мене було новим, але треба було підлаштовуватися під потреби часу. Ось уже три роки я тут волонтерю. До нас приходять захисники й захисниці, яким потрібні ліки чи тактична медицина, і ми надаємо все, що маємо.Знаєте, відчуваю себе частиною великого механізму добра. В одній частині України хтось зібрав ці ліки, інша людина привезла їх у Краматорськ, а ми тут відсортували й передали в руки військовим. Звісно, є медикаменти, які купуємо самі. Стараємося закривати нагальні потреби й бути корисними”, – розповідає, сортуючи пігулки, Світлана.
Кімната з медикаментами розділена на умовні зони. Під однією стіною стоять коробки зі знеболювальними пігулками, далі — засоби для перев’язок, системи для ін’єкцій. Світлана бере порожній ящик і починає формувати посилку для бійців згідно з їхнім запитом.
Ми ж ідемо до сусідньої кімнати. Тут плетуть маскувальні сітки. Небайдужі мешканці міста приходять сюди у вільний час. Декілька волонтерок спритно вправляються зі шматками тканини. Запитую, скільки сіток вони вже сплели, бо в їхніх рухах видно злагодженість та вправність.
“Ой, та де тут порахуєш. Ми це робимо вже більше двох років. Зараз виходить чисто на автоматі. Ось бачиш блокнот на столі? Ми туди записували, кому й скільки віддали, але тепер уже важко порахувати”, – відповідають жінки, плетучи сітку.
Волонтери пригадують, першу сітку сплели 1 квітня 2022 року. З того часу намагаються регулярно приходити до хабу, аби робити корисну справу.
У наступному кабінеті нас зустрічає пані Олена. Вона працює з цивільними, допомагає підібрати потрібний одяг, якого в приміщенні чимало. Ці речі передають небайдужі, а також приносять до хабу самі мешканці Краматорська.
“Ми намагаємося допомагати всім: діткам, маломобільним, пенсіонерам, вагітним дівчатам. Маємо тут одяг, взуття, іграшки, трохи засобів гігієни. Люди звертаються до нас часто, ось буквально перед вами приходили з сім’ї, в якій 10 людей і потрібний сезонний одяг. Звернення йдуть постійно. До нас приїжджають люди з усієї громади, звертаються ті, хто евакуювався в Краматорськ з більш наближених до фронту сіл та міст. Роботи вистачає, тому ми цю гілку діяльності відділили від фонду “Всі Поруч” і маємо окрему організацію “Громада старого міста”, яка займається винятково справами цивільних жителів”, – розповідає Олена.
Поки ми говоримо, до кімнати заходить жінка. Вона прийшла до хабу за сезонним одягом.
“Дівчата, а у вас є штани на мене? Сказали, що до вас можна звернутися”, – запитує вона.
“Так, ходімо за мною. Зараз підберемо, що треба”, – відповідає Олена.
Жінки йдуть в інше приміщення, де також знаходяться відсортовані речі. Олена запитує розмір і показує жінці потрібний одяг. Потім вибрані речі кладе в пакет.
“Добре, що до вас можна звернутися і отримати необхідне. Зараз із грошима туго, а одягатися по-людськи ж треба. Дякую, буду звертатися ще”, – каже жінка.
Олена розповідає, що до хабу також приходять люди, які тільки евакуювалися з прифронтових територій, залишивши майже всі свої речі в покинутих домівках. Тут їм допомагають зібрати все необхідне для цілих сімей. Отримавши допомогу, багато з них вирушають далі — на більш безпечну територію, де намагаються облаштувати нове життя.
Прощаюся з Оленою і повертаюся до загальної вітальні. Тут стало більш людно, адже окрім тих, з ким вже встигла познайомитися, до хабу приходять й інші волонтери, які допомагають з роботою.
За чаєм та кавою команда обговорює план роботи на наступну половину дня. На фоні співрозмовників — сотні шевронів та прапорів бригад і громадських організацій, яким допомогла команда з Краматорська. Крізь прочинене вікно в розмови вплітаються звуки війни. На запитання, чи не втомилися жити в такому ритмі, волонтери відповідають коротко: “Тут ця допомога дуже потрібна”.
“Ми знаходимося дуже близько до фронту, тому нам було б складно обмежити свою діяльність якимось одним напрямком, адже щодня отримуємо багато різних звернень: від допомоги з логістикою до забезпечення конкретними речами. Ми бачимо війну дуже близько, тому прекрасно розуміємо, що треба включатися в допомогу на повну. Іноді здається, що ми живемо в одному дуже довгому дні, який просто не закінчується, але вибору немає. Ми тут і ми маємо допомагати”, – підсумовує Ваге Маміконян.
Усі актуальні збори та інформацію про нагальні потреби фонду “Всі поруч” можна знайти на їхній офіційній сторінці.
Раніше ми розповідали, як у Краматорську працює “штаб Санти” — волонтерський центр допомоги цивільним. Тут містяни та переселенці з інших міст можуть отримати теплий одяг, засоби гігієни, смаколики та інші потрібні речі.