Підтримайте Вільне Радіо
Підрозділ “Гарпії” у 9-й бригаді ЗСУ майже повністю складається з жінок. Вони у серпні 2025 року боронять Покровський напрямок та ймовірно протидіють російському “Рубікону”, який окупанти називають одним зі своїх найсильніших підрозділів. Ми поговорили з операторкою дронів про боротьбу з окупаційними дронами, РЕБами, оптоволоконними дронами, піхотою, знищення російських укріплень та штурми росіян.
Станом на другу половину серпня 2025 року Покровський напрямок залишається одним з найгарячіших, де Генштаб ЗСУ зазвичай фіксує найбільшу кількість атак. Про ситуацію на цій ділянці фронту ми поговорили з операторкою безпілотників підрозділу “Гарпії” 9-ї бригади безпілотних систем Збройних сил України Ніною на позивний “Яга”.
Дівчина з Івано-Франківщини служить у ЗСУ вже два роки. Свою мотивацію піти доброволицею пояснює так:
“Донецьк — це частина України. Тому за все, що окуповано, треба боротися. Адже окупанти не зупиняться на одному регіоні”.
Точне місце служби військова назвати не може, але це напрямок, на який наступає російська армія зі сторони окупованого Очеретиного.
— Розкажіть, звідки взявся у ЗСУ окремий підрозділ операторок БПЛА?
Насправді у бригаді працюють і хлопці, і дівчата — набуваємо досвіду один в одного. Ініціативу безпілотних систем придумали на рівні держави, і нашу бригаду створили рік тому. Але у нас такий загін, де на бойові посади легше потрапити дівчині. В нас немає обмежень щодо гендеру.
— Ваш підрозділ покриває увесь спектр бойової роботи безпілотних систем?
Так, різні дрони — важкі бомбери, FPV, скиди, протидронова боротьба — РЕБи та РЕРи. Але у нас ще триває набір спеціалістів на РЕБи. Їх бракує.
Зазначимо, робота систем РЕБ (радіоелектронної боротьби) спрямована на втручання у роботу засобів радіозв’язку противника, придушуючи їхні сигнали. РЕР (радіоелектронна розвідка) зосереджена на перехопленні, розшифруванні сигналів та зборі й аналізі інформації.
— З якими штурмами з боку росіян ваш підрозділ зіштовхується на Покровському напрямку?
Я безпосередньо з роботою зі штурмовиками не стикалася. Але штурми є, і якщо взяти їхні ДРГ, вони заходять великими групами, і хоч ми й знищуємо їх… проте завжди треба бути готовим, що доведеться захищатися і працювати штурмовиком.
— Я так розумію, буває, все ж просочуються диверсійно-розвідувальні групи росіян?
Буває, адже вони іноді ще й переодягаються в цивільний одяг. І якщо чесно, саме тут важко працювати з цим. Адже потім спілкуєшся з місцевими, а вони такі самі російськомовні. Тому відрізнити за мовою — це ДРГ чи місцевий — майже неможливо.
— Щодо логістики ЗСУ — чи правда, що її вже складно проводити на Покровському напрямку?
У них є ракети, якими вони можуть бити по будь-якому куточку України. Звісно, для них це не проблема. Тому тут кожен підрозділ має сам піклуватися про свій особовий склад і не палити його розташування та логістику.
— Які небезпечні моменти у вашій роботі ви б відзначили станом на зараз?
Ми зараз працюємо на важких напрямках і намагаємось завдавати їм (росіянам, — ред.) по максимуму. Хоча і у нас бувають складнощі. Я працюю на важких бомберах (“Вампіри” та “Кажани”), і нещодавно були несправності з апаратом. Тому ми працювали на іншому, а це інший тип дрона, і довелося з нуля його вивчати та навчатися працювати. Ще буває, заважають працювати радіоперешкоди.
Але я б поділилася таким небезпечним моментом, про який мало говорять, — це коли ти повертаєш свій борт (безпілотник, — ред.), який не відпрацював весь боєкомплект. Таким чином ти можеш просто себе підірвати, коли повертаєш борт. Звісно, для операторів FPV-дронів це не так актуально, але з важкими бомберами є такий момент.
— Чи вистачає вашій бригаді всього необхідного, чи є складнощі із забезпеченням від держави?
Більш-менш забезпечення необхідного є. Але деколи нам доводиться відкривати збори, коли чогось дуже потребуємо. Бо робити заявки та чекати, поки їх опрацюють, — у нас немає стільки часу на бюрократію. Тому ми часто потребуємо підтримки волонтерів та людей.
— На що взагалі спроможні ваші важкі бомбери?
У нас є різний арсенал із різною вибухівкою. Це і ті, що затверджені Міноборони, і ті, що розробляють інженери. Тому ми можемо знищувати будь-які цілі.
Але такі важкі бомбери використовують не лише для атак ворога. Ми застосовуємо їх і для логістики — постачаємо піхоті боєприпаси, їжу, воду.
Ще вони можуть мінувати. Це особливо корисно у тилу ворога.
— Багато ви можете вантажу доставити побратимам?
На своєму апараті я можу до 20 кілограмів боєприпасів чи їжі доставити або стільки ж вибухівки зарядити.
— У липні журналістка ТСН Юлія Кирієнко-Мерінова заявила про критичну ситуацію з протидроновою боротьбою на Покровському напрямку. Ви згодні з такою позицією?
У нас зараз дійсно критична ситуація, тому що вони (росіяни, — ред.) вже перекрили трасу Краматорськ–Добропілля. Ось позавчора (йдеться про 10 серпня, — ред.) ДРГ росіян зайшло та вбили деяких наших військовослужбовців. Це, звісно, змушує більше думати про безпеку своєї та суміжної бригади.
— Щодо безпілотників, та сама кореспондентка говорила, що була свідком, коли наші великі бомбери знищували FPV-дрони росіян ще на зльоті. Тобто в них тотальна перевага у повітрі. У вас був такий досвід?
Ми намагаємось дотримуватися певних правил безпеки і працюємо так, щоб нас не збивали на старті. Ми шукаємо такі місця, де можна запускати. Але FPV-дрони дійсно можуть збивати наші безпілотники. Та я хочу наголосити, що протидронова боротьба — це не головне! Головне — це людське життя! Ми під час роботи передусім зацікавлені у збереженні життів, а не БПЛА.
— Наскільки далеко російські дрони можуть залітати вам у тил?
Вони можуть залітати у глибину на 40 кілометрів. У зв’язку з цим для нас усі FPV-дрони, які літають над нами, апріорі ворожі. Ми знищуємо всі, навіть якщо це можуть бути наші дрони.
У росіян є дрон “Князь-Вандал Новгородський”, який працює на оптоволокні — ось він може доволі далеко залітати.
У нас, звісно, теж є дрони на оптоволокні, і я сподіваюсь, ми швидко наздоженемо їх і будемо завдавати ударів.
— Тобто ви підтверджуєте тезу, що у сфері безпілотників ЗСУ тепер у ролі тих, хто наздоганяє?
Насправді ми їх перевершуємо у безпілотниках. Але в них є перевага у більшій кількості цих засобів. Це стосується і розвідувальних дронів, і тих, що вражають цілі. Тому наші борти набагато кращі, більш продумані й мають ширший арсенал. Нам треба показувати кращий результат, і тому важливо, щоб наші виробники безпілотників були контактними з нами.
Ще є проблема з навчанням операторів. Я вважаю, що зараз це займає забагато часу — півтора місяця це надто. Вчитися можна швидше. Там навички доволі прості, у дусі дрібної моторики. Через довгий термін навчання та бюрократію підрозділи довго чекають поповнень. Це заважає.
— Повертаючись до повідомлень українських військкорів — говорять, що проти вас на Покровському напрямку стоїть найпотужніший підрозділ безпілотних систем окупантів “Рубікон”. Яке у вас враження від них?
Я не можу це підтвердити та сказати, якими дронами проти нас працюють. Але хочу сказати, що ми не гірші спеціалісти: постійно навчаємось, співпрацюємо, щось додаткове шукаємо та купуємо. Я, наприклад, зараз одночасно ще навчаюсь на інженера і планую у майбутньому самостійно проєктувати свої моделі.
Тому всі міфи про елітні підрозділи росіян я вважаю розкрученими історіями. Це прості люди, які прийшли захоплювати наші землі. Я б сказала, що в деяких моментах наші дівчата здатні впоратись краще за них. До того ж я бачу певне виснаження у них та нижчі моральні якості, ніж у нас. Так, вони досі мають КАБи та інші засоби, якими можуть знищувати нас. Але ми активно працюємо, і я вважаю, що досягнемо своїх результатів.
— Щодо роботи наших операторів — були у вас випадки на кшталт історії, яка сталася у липні на Торецьку напрямку, коли в атаку пішов російський “танк-чудовисько”, на знищення якого українські захисники витратили 60 дронів?
Такої самої історії в мене не було та й не могло бути. Тому що я працюю на важкому бомбері. Це борти, спеціально призначені для враження великих цілей. Для FPV треба декілька штук, щоб вразити один танк. Іноді буває, що важкі бомбери ще допрацьовують після ударів FPV, особливо коли там роблять підсилену броню. Зазвичай до п’яти ударів нашими дронами вистачає на знищення будь-якої техніки, навіть тієї, яку називають “мангалами”.
— Але це ж, напевно, можна сказати тільки про досвідчених операторів безпілотників?
Звісно. Коли ти тренуєшся на полігоні, а потім працюєш у бойових умовах — це зовсім інше. Замість п’яти дронів на одну ціль може піти і 10, і 20 FPV, бо більшість із них навіть просто не долетить через РЕБи чи інші перешкоди.
— Чи правильно я розумію, що великі бомбери зазвичай не працюють по піхоті окупантів?
Працюємо і по піхоті. Але все ж більше застосовуємо їх, коли, наприклад, необхідно “розкрити” бліндаж. Якщо вони засіли десь у будинках — навіть якщо це інфраструктурний об’єкт — ми зобов’язані їх знищувати. Особливо коли там є скупчення живої сили, що рухатиметься на наші позиції й руйнуватиме наші села та міста.
— Чи є перешкоди, крім російської протидії, які заважають працювати?
Коли ми бачимо об’єкти, де знаходяться росіяни, і якщо їх декілька — ми зробимо це, навіть якщо це десь у сільській місцевості. Тут головне ще добратися, бо система радіоперешкод у них працює, але ми шукаємо частоти, на яких можна пролетіти.
Те саме і з їхніми дронами — ми їх глушимо. Тільки з оптоволоконними дронами досі складно.
— Досі не вдається придумати, як протидіяти безпілотникам на оптоволокні?
Поки що не придумали ефективної протидії, але роботи тривають, і я вважаю, що скоро знайдеться рішення.
— А росіяни не придумали ще, як протидіяти нашим безпілотникам на оптоволокні?
У них така ж ситуація, як і в нас. Вони теж тестують, які є варіанти. Наприклад, уже відомо, що оптоволокно менш водостійке та вогнестійке, але треба ще тестувати протидію.
Наразі підрозділ “Гарпії” потребує для захисту від російських FPV-дронів РЕБ. Якщо у вас є можливість — ви можете підтримати захисниць на Покровському напрямку будь-якою сумою за посиланням.
Нагадаємо, на офіційному рівні регулярно звучить про Покровський напрямок “ситуація складна, але контрольована”. Водночас окремі військові говорять про значно критичнішу бойову обстановку.
Журналісти Вільного Радіо в середині серпня спілкувалися з офіцером секції S3 батальйону “Свобода” бригади НГУ “Рубіж” Андрієм Кривущенком. Захисник працює з оперативною інформацією та бачить ситуацію зсередини.