Щодня о 9 ранку в Україні вшановують хвилиною мовчання всіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 23 жовтня згадаймо заступника командира ескадрильї – штурмана авіаційної ескадрильї 204 бригади, захисника українського неба, майора Тараса Редькіна.
Про загибель героя розповіли в “Повітряному командуванні “Захід” Повітряних Сил ЗСУ”.
Тарас народився 2 жовтня 1996 року у Харкові. В 2019 році закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після навчання чоловік пішов служити заступником командира ескадрильї/штурманом авіаційної ескадрильї 204-ї бригади тактичної авіації. В бригаді він керував літаком Міг-29. В ЗСУ мав призвісько “Кот”.
До повномасштабного вторгнення Тарас з тоді ще майбутньою дружиною Катериною не раз обговорювали різні сценарії служби та розмовляли про катапультування. В ніч із 23 на 24 лютого молодий льотчик-винищувач заступив на чергування. Штурман захищав небо України під час повномасштабного вторгнення.
“Ми буквально до дірок задивились обидва фільми “Топ Ган”. Тарас дуже змінився за ці кілька місяців війни, неймовірно виріс у плані досвіду, відповідальності, подорослішав на десятки років… Те, чого люди навчаються поступово, він опанував “з коліс”, — ділиться дружина Катерина.
Попри те, що робота льотчика-винищувача — одна із найнебезпечніших, Тарас отримував задоволення від своєї служби.
За 2 місяці до трагедії Тарас одружився з Катериною, яка працює дешифрувальницею польотів. Вони разом служили у 204 бригаді, але постійно були у відрядженнях, і здебільшого у різних містах.
Тарас не раз повторював, що не збирається святкувати день народження, але в цей раз змінив свою позицію та навіть встигли замовити торт, кульки і подарунки. До свого 26-го дня народження чоловік не дожив буквально 3 дні. 29 вересня льотчик загинув в бою з російськими загарбниками. Дружина не хотіла і чути цю новину та кидала слухавку від усіх намагаючись дотелефонуватись до чоловіка, але він був “поза зоною”.
“Я прекрасно усвідомлювала, що виходжу заміж за бойового льотчика, що в разу потреби він віддасть своє життя, аби врятувати людей… Але так хотілось вірити в краще”, — ділиться Катерина.
Пізніше Катерині скажуть, що Тарас вчинив, як справжній герой: він успішно виконав складне завдання, встиг сказати в ефірі: “По мені працюють!” і відвів літак від населеного пункту.
“Він був дійсно талановитим льотчиком. Того дня Тарас виконував завдання зі знищення ворожих засобів ППО за допомогою нових протирадіолокаційних ракет AGM-88 недалеко від лінії бойового зіткнення. Він, як і зазвичай, результативно відпрацював по наземних цілях і вже розвертався… “Бачу пуски по мені”, — встиг сказати в ефірі. Це було близько 4-ї ранку. Більше на зв’язок не виходив”, — розповів колега загиблого льотчик-винищувача на позивний “KARAYA”.
Побратими до останнього сподівались, що Тарас встиг катапультуватись та чекали, що він вийде на зв’язок. Пізніше на орієнтовне місце падіння літака виїхала пошуково-рятувальна команда і підтвердила втрату.
“Він був ніжним та добрим. Розумію, що Тарас не міг вчинити інакше. І, якщо чесно, я зовсім не знаю, що далі… Ми познайомились, коли Тарас прийшов служити у частину. Він літав, а я дешифрувала його польоти, суто робочі стосунки… Мабуть, я б мала сказати, як мене вразив його професіоналізм. Та, бути відвертою, мені не давали спокою ті очі кольору неба. А ще я до цього ніколи не знала таких вихованих та справедливих людей” – каже вдова льотчика Катерина Редькіна.
1 жовтня, за день до дня народження, Тараса поховали.
“Зараз сподіваюсь лиш на одне — аби люди, яких ціною свого життя врятував Тарас, це цінували… Та й усі українці, коли чують “відбій повітряної тривоги” чи читають про перемоги на фронті, розуміли, якою ціною часом вони здобуваються”, — підсумовує Катерина.
У травні 2022 року Тараса Редькіна нагородив президент України медаллю “За військову службу Україні”.