Підтримайте Вільне Радіо
Сталий бізнес, кав’ярня, торти на замовлення й постійні клієнти — усе це довелося залишити під час хаотичного переїзду з Краматорська. Кондитерці Юлії Савинській довелося починати життя з нуля на Закарпатті. Тут вона знову знайшла себе — створила бренд натурального шоколаду, який тепер замовляють по всій Україні.
У розмові з журналістами Вільного Радіо Юлія розповіла, як її хобі стало бізнесом, що пережив евакуацію, і чому шоколад для неї — не просто солодке, а символ нових можливостей.
Пані Юліє, опишіть ваше життя до війни.
Я родом із Краматорська Донецької області. Там народилася, там і жила. Уперше виїжджала ще у 2014 році, коли почалися всі відомі нам події (вторгнення російських сил на схід України, — ред.), а потім у 2015-му, коли біля мого будинку впала ракета. Після цього ми з чоловіком переїхали на Закарпаття, але згодом повернулися, бо я планувала народжувати дитину. Після пологів я шукала, чим би таким зайнятися, щоб вирватися з “дня бабака” матусі маленької дитини. Почала шукати рецепти десертів, які не викликають алергій, пробувала готувати, експериментувала.
Потім вирішила запропонувати в інтернеті свої десерти на замовлення. І отримала своє перше замовлення — від однокласниці, на капкейки до 14 лютого. З цього моменту я зрозуміла, що можу готувати на замовлення. Поступово почала розвивати кондитерські навички, вивчати, як продавати у соцмережах, вчила маркетинг.
Потім проходила багато навчальних програм — з організації харчового простору, відкриття кав’ярні, санітарних норм, бізнесу. Я розуміла, що мені бракує знань, тому багато вчилася, щоб системно розвивати свою справу.
Яким було ваше виробництво в Краматорську?
У Краматорську у мене була кондитерська, а окремо — кав’ярня. У кондитерській ми готували торти, десерти, макаронс, цукерки. У кав’ярні вже можна було скуштувати десерти й випити кави чи чаю.
Нашою візитівкою були мусові торти, мусові десерти й цукерки з різними цікавими поєднаннями — наприклад, з сиром дор блю, з пармезаном, з манго та маракуєю, з перцем чилі.
Коли й за яких обставин ви виїхали з Донеччини?
Ми виїхали на початку березня 2022 року, коли зрозуміли, що це (повномасштабне російське вторгнення, — ред.) не закінчиться швидко. Завантажили машину найнеобхіднішими речами й поїхали в безпечний регіон.
Дорога тривала три дні, хоча раніше можна було доїхати за день. Ми їхали в нікуди — вільного житла не було, оголошення розбирали миттєво. Дуже пощастило: друг скинув оголошення, що на Закарпатті шукають кондитерку. Я поїхала, пройшла співбесіду, мене взяли, і власник ресторану допоміг знайти квартиру.
Ці люди допомогли не лише з житлом, а й морально. Робота тоді врятувала мене — коли ти зайнята процесом, менше думаєш про втрати й невідомість.
Ми обрали Закарпаття, бо хотіли безпеки. Тут я почуваюся спокійно, не здригаюсь від кожного звуку. І дуже рада, що тоді наважилась залишити все, що було, і почати спочатку. Я не уявляю, як би жила під звуки вибухів.
Чи швидко вдалося повернутися до улюбленої справи?
Не одразу. Спочатку я працювала пів року в ресторані кондитеркою-пекаркою. Потім донька пішла у перший клас онлайн, я допомагала їй адаптуватися.
Пізніше почала думати, чим можу займатися тут, де живу. Розглядала варіанти — [готувати на продаж] торти, цукерки, макаронс — і все ж таки обрала шоколад.
Найскладніше було наважитися. Це великі інвестиції — і часу, і грошей. Я рахувала, скільки потрібно обладнання, розробляла бренд, маркетингову стратегію. І друге складне — пошук клієнтів. Бо робити продукт я вже вміла, а от продавати — це “задачка із зірочкою”.
Як з’явилася ідея займатися саме шоколадом?
Займатися шоколадом я почала вже після 2022 року, коли втратила свої заклади. Точніше, ми їх закрили 24 лютого 2022 року, бо більшість працівниць виїхали, і продовжувати роботу стало неможливим.
У березні, коли ми виїхали на Закарпаття, я думала, чим можу займатися, щоб у разі потреби можна було перевезти обладнання й продовжити роботу.
І я обрала шоколад. Він добре зберігається, не потребує холодильника, має термін придатності від 4 до 6 місяців, залежно від смаку. Його можна пересилати поштою, і з ним цікаво експериментувати — зі смаками, формами, ароматами.
Якщо з тортами в мене було просто хобі, то шоколад одразу став продуманим проєктом.
Я з самого початку думала про продукт, який буде актуальний і який купуватимуть. Одразу продумала бізнес-розрахунки, аналіз аудиторії, створення торговельної марки, брендингу, логотипу, айдентики. Це вже був більш бізнесовий підхід, ніж раніше з тортами у Краматорську.
Так з’явився бренд натурального шоколаду SoYKa, в якому зашифровані ініціали моєї родини: S – прізвище Савинська, О – імʼя старшої доньки Орина, Y – моє імʼя Yuliya, К – імʼя чоловіка Костянтин, A – поки що вільна.
Що вам найбільше подобається у вашій роботі?
Експериментувати. І мені неважливо, це експеримент зі смаком торта, шоколаду чи з маркетинговою кампанією. Головне — пробувати різні варіанти й дивитися на реакцію людей: чи подобається, чи викликає емоції.
Я люблю бачити відгуки, чути слова вдячності. Люблю гарно запакувати шоколад, щоб людина, відкриваючи коробочку, мала вау-ефект: квіточка, листівочка, шоколадки — і емоції.
Як люди сприйняли ваш шоколад? Чи одразу ви отримали позитивні відгуки?
Я спочатку не орієнтувалася на місцевих. Розповідала про новий проєкт у соцмережах, і перші замовлення прийшли саме від моїх клієнтів із Краматорська, які роз’їхалися по Україні.
Потім почала брати участь у ярмарках, дегустаціях. І тоді побачила: людям справді цікаво. Вони куштують і кажуть: “Ого, це зовсім інший смак!” — і це надихає. Найцінніше — бачити реакцію людини, її обличчя в момент дегустації.
Де зараз можна придбати ваш шоколад?
У нас є сайт, сторінки Instagram та Facebook SoYKa.in.ua та Yuliya Savynska. Замовлення приймаємо онлайн, відправляємо по всій Україні.
Шоколад натуральний, без рафінованого цукру, з унікальними смаками, які я постійно оновлюю.
Як ви зараз почуваєтеся на Закарпатті — уже “вдома”?
Я прийняла для себе, що дім — там, де мої рідні. Я не прив’язуюся до локації. Головне, щоб ми були разом і в безпеці.
Як з переїздом змінилося ваше життя ?
Моє життя кардинально змінилося. Змінилася я — стала сильнішою, наполегливішою. Зрозуміла, що життя одне, і не хочу відкладати реалізацію задуманого на потім.
Попри всі негаразди, продовжую рухатися до своєї мети.
Що допомагає вам не зупинятися?
Мої дві донечки. Моє бажання створити для них гарне життя, показати, що якщо вони захочуть — зможуть реалізувати будь-яку мрію.
А ще мене надихають відгуки людей, яким подобається те, що я роблю.
Якщо одним словом описати вашу історію, яким буде це слово?
Наполегливість.
Раніше ми писали про переселенку з Соледара, яка відкрила власну музичну студію в Тернополі.