Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Ілля Даниленко з 2018 року боронив Донеччину від окупантів у лавах 93-ї бригади ЗСУ та брав участь у боях за шахту Бутівка під Авдіївкою. Під час повномасштабної війни він став командиром взводу та спочатку звільняв Харківщину, а потім боронив Донеччину. Загинув командир у боях під Кліщіївкою.
Про життєвий шлях Іллі Вільному радіо розповіла його дружина Анастасія Даниленко.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Чоловік народився 27 липня 1990 року у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Після школи вивчився у місцевому технікумі на столяра-будівельника.
“Деякий час працював у Жовтих Водах, а потім поїхав працювати у Київ. На роботі різним займався: спилював дерева та працював на виробництві. Ще він працював у Києві на автомийці. А коли повернувся зі столиці — підписав контракт”, — додає дружина.
До лав ЗСУ захисник долучився у 2018 році та брав участь в ООС.
“Найбільш жахлива битва, яку він згадував з тих часів, була за шахту Бутівка (неподалік від Авдіївки, — ред.). Деталей не розповідав, але знаю, що він особисто брав участь у тих боях”, — згадує Анастасія.
Коли у чоловіка був вільний час — присвячував його родині та хобі.
“Він любив колекціонування. Зокрема збирав різні монети — у нього їх дійсно ціла колекція. Найбільше його цікавили пам’ятні монети про ЗСУ, які випускав НБУ. Також він ще займався різними видами боротьби, але коли пішов у ЗСУ, там була своя військова підготовка і тренувань з боротьби вже не було у нього. А коли ми познайомились — більше часу приділяв родині. Ми могли поїхати на природу, на якесь свято зібрати родину”, — ділиться вдова.
Військовий під час відкритого вторгнення росіян в Україну служив у 93-й бригаді ЗСУ командиром взводу протитанкових ракетних комплексів.
“Його підвищили до командира вже під час повномасштабної війни”, — уточнює Анастасія.
Під час повномасштабної війни Ілля боронив державу у Сумській, Харківській та Донецькій областях.
“Як тільки почалась [відкрита] війна, його направили на Харків. Там він звільняв Гусарівку, Балаклійщину і до самого Ізюма”, — говорить співрозмовниця.
Після контрнаступу на Харківщину 93 бригаду перекинули на Донеччину, де Ілля близько року боронив позиції під Соледаром, а потім під Бахмутом та Кліщіївкою.
“Враховуючи, що в нас троє дітей, він хотів піти в якийсь момент та писав заяву на звільнення. Однак, він тоді вже був командиром взводу і вирішив що не піде, бо: “Я ж командир, на кого я залишу хлопців? Хоч вони й дорослі, але це як мої діти, і я відповідаю за те, щоб вони повернулись усі живими та здоровими. Та і заміну мені під час війни буде складно знайти”, — переказує слова чоловіка Анастасія.
Під час відкритого вторгнення чоловік не ділився з близькими деталями про складнощі служби. Дружині він казав, що їй не варто цього знати, щоб зайвий раз не хвилюватися.
За понад два роки повномасштабної війни Іллі не вдалося побувати у повноцінній відпустці. Були тільки поодинокі випадки, коли він приїжджав на вихідні побачитися з родиною.
За заслуги під час захисту держави Іллю нагородили орденом “За мужність” (III ступеня).
Ілля загинув 11 березня 2024 року під час боїв під Бахмутом.
“Коли вони під Кліщіївкою змінювали позиції, їх побачив розвідувальний дрон і потім FPV-дрон обстріляв та влучив по них”, — сумує дружина.
Через два дні після трагедії родина поховала захисника у рідних Жовтих Водах. Йому було 33 роки. У чоловіка залишилась дружина, троє дітей та мама.
“Він був щирим, відвертий, справедливим, мужнім, завжди посміхався, товариським. Як приїздив, завжди збирав друзів та сім’ю, щоб поспілкуватися, відпочити”, — з важкістю у голосі згадую вдова.
Рідні Іллі прагнуть, аби йому надали звання “Героя України”. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши ініціативу за посиланням.
Світла пам’ять.