Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Андрій Серганчук. Він був активним учасником Революції Гідності, брав участь у боях за Донецький аеропорт, повернувся на службу в лютому 2022 року. Життя воїна обірвав удар ворожого дрона в районі Торецька.
Про життєвий шлях Андрія Серганчука журналістам Вільного Радіо розповіла його дружина Наталя Патійчук.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Андрій Серганчук народився 11 червня 1984 року. Жив у смт Рокині Луцького району на Волині. Закінчив Львівський державний аграрний університет у Дублянах, здобувши фах агронома. Після аспірантури працював науковим співробітником у Волинському інституті агропромислового виробництва.
У 2013-2014 роках Андрій став активним учасником Революції Гідності. Був в Будинку профспілок, на Інститутській і під час штурму Жовтневого, а також на перших барикадах.
“Тут зазнав свого першого поранення, адже поруч вибухнула граната. Але він навіть і не думав звертатись до медиків, адже рятував інших. Окрім того, у ті буремні дні, коли на “Груші” (вулиці Грушевського, — ред.) розстрілювали хлопців – “схопив” у ноги кілька гумових куль, але попри це Андрій разом з іншими учасниками Революції допомагав пораненим, виносив тіла загиблих, зокрема і тіло смертельно пораненого Героя Небесної Сотні, волинянина Едуарда Гриневича”, — згадує дружина Андрія Наталя Патійчук.
З початком війни на сході України Андрій пішов добровольцем на фронт. Воював у складі 80-ї, а згодом 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у найважчих боях — Піски, ДАП, Авдіївка, Опитне, Водяне. 16 днів у січні 2015-го провів у новому терміналі Донецького аеропорту. Він один із тих, хто два рази заходив в аеропорт, що мало кому вдавалось.
За цей період чоловік здобув багато нагород і відзнак. Серед них орден “За мужність” III ступеня, нагрудний знак “За оборону Донецького аеропорту”, медаль “Ветеран війни”, нагрудний знак “Знак пошани”, медаль “За вірність традиціям” II ступеня. У 2019 році нагороджений нагрудним знаком “Почесною відзнакою командувача військ оперативного командування “Захід”.
Після повернення з фронту Андрій “Фестиваль” Серганчук займався ветеранською підтримкою. Був одним із засновників Центру допомоги ветеранам “4.5.0” у Луцьку. Їздив до побратимів, які мали прояви ПТСР, допомагав психологічно, підтримував тих, хто не витримував тиску після війни.
У мирному житті долучався до різних просвітницьких проєктів. Один з них — “Кіборги” — мав на меті зберегти спогади бійців АТО у цікавій та доступній формі коміксів. Частина спогадів Андрія Серганчука зафіксовані в коміксі “Кіборги. Карбовані пеклом. Січень 2015”. Він також є одним із героїв у документальному фільмі “Волинські “Кіборги”: Бо прийшла зима…”.
З початком повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року Андрій знову став до зброї — цього разу у складі 100-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях за Бахмут, за що був відзначений почесною нагородою “За оборону Бахмута”. Після ротації продовжив службу на Куп’янському та Лиманському напрямках, був поранений, але не залишив бойові позиції.
Згодом перейшов у підрозділ безпілотних систем, де займався спорядженням FPV-дронів “Королева шершнів” та бомбардувальників “Вампір”.
Дружина Наталя згадує, як Андрій завжди казав:
“Я не боюся смерті. Як прийде — я їй посміхнуся. Не партесь, все буде добре. Я буду живий, аж поки ті орки не згинуть”.
Андрій мав тату у вигляді Герба України, обвитого калиною та синьо-жовтою стрічкою — на випадок полону, щоб не залишити окупантам жодного сумніву, хто він є.
Загинув Андрій “Фестиваль” Серганчук 16 лютого 2025 року в районі Торецька на Донеччині. Йому було 40 років. Удар ворожого FPV-дрона обірвав життя українського кіборга, ветерана АТО, батька, друга, патріота.
“Для нашого сина Максима дуже важливо знати, що тато – Герой України. Саме тому ми створили петицію про надання Андрію цього почесного звання. Вона вже набрала необхідну кількість підписів. Щиро сподіваюсь, що командування 100-ї ОМБр подасть необхідні документи для надання Андрію звання Героя України. Він дійсно його заслуговує! І я зроблю усе можливе, щоб пам’ять про мого Андрія жила вічно і була закарбованою в сторінках історії нашої держави! Я зроблю усе, щоб наш син пам’ятав і пишався своїм татом! Андрій Серганчук “Фестиваль” – гідний приклад чоловіка, військового, “кіборга” та патріота своєї держави!” — наголошує дружина Наталя.
Дружина загиблого також згадує, що на кожен виїзд він клав у бронежилет малюнок їхнього сина Максима як оберіг. А під час поховання син поклав малюнок татові на труну.
За особисту мужність, героїзм та вірність присязі Андрія Серганчука посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
У бійця залишились мама Світлана Василівна, дружина Наталя та син Максим.
Вічна памʼять.