Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Стела на в’їзді до Донецької області — один із найвідоміших символів російсько-української війни. Біля неї фотографуються військові, журналісти, волонтери. Тут залишають шеврони, написи та прапори. Для багатьох українців вона стала знаком дороги на фронт — і водночас знаком повернення додому. З’явилася вона ще у 2004 році як звичайний дорожній знак на в’їзді до області.
Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з одним з авторів проєкту — художником, скульптором та графіком Петром Антипом.
Історія стели почалася у 2004 році з конкурсу, оголошеного Укравтодором на створення нових в’їзних знаків до Донецької області.
Найвідомішою та символічною є стела біля Кам’янки на межі Донецької та Дніпропетровської областей. З 2014 року вона стала символом опору та місцем пам’яті, де військові залишають підписи. Але загалом побудували п’ять таких стел.
Проєкт створив скульптор та художник Петро Антип разом із художником і архітектором Костянтином Чудовським. Вони підготували ескізи, зробили макет і представили роботу на конкурс.
Конкуренція була великою — багато учасників приносили власні проєкти. Але вирішальним стало те, що команда Антипа запропонувала не лише ідею, а й готовність повністю її втілити.
“Багато хто просто намалював знак і представив ескіз. А в Укравтодорі одразу запитували: хто буде це будувати? Ми відповіли — ми самі й побудуємо”, — згадує художник.
На той час вони працювали у художньо-будівельному комбінаті “Візантія”, який і взявся за реалізацію.
Проєкт передбачав створення масштабних бетонних конструкцій, тому до роботи залучили спеціалістів із досвідом зведення великих інженерних споруд. Для виготовлення бетонних конструкцій запросили Горлівський мостобудівельний загін №33, яким керував Сергій Пелюгін. За словами Антипа, саме ці фахівці забезпечили надзвичайну міцність конструкції.
“Вони будували мости, тому й бетон був відповідний — дуже міцний. Це приблизно марка 500. Таку конструкцію фактично неможливо просто взяти й перенести чи зруйнувати”, — пояснює він.
Букви й рельєфи автори проєкту зробили у себе на комбінаті. Рельєфи герба Донеччини виконували художники Микола Бірючинський, Дмитро Іллюхін, Юля Каплуновська. Монтаж та будівельні роботи на трасі координував директор комбінату Андрій Макаренко.
Під час роботи виникли й навколополітичні суперечки. У первісному варіанті стели планували розмістити радянські ордени, якими свого часу нагороджували область. Петро Антип виступав проти.
“Я категорично не хотів ставити орден Леніна. Але тоді була інша політична ситуація — це був 2004 рік, і з боку області наполягали на цьому”, — згадує він.
У підсумку знайшли компроміс: елементи конструювали так, щоб їх можна було легко демонтувати. Згодом їх і справді прибрали.
Коли стели встановлювали, автор навіть не уявляв, що колись одна з них стане одним із найвідоміших символів війни.
“Я ніколи не думав, що ця робота стане для України символом незламності”, — говорить Петро Антип.
Після початку війни на сході України, а особливо після відкритого вторгнення Росії, стела перетворилася на знакове місце. Тут фотографуються військові перед поїздкою на фронт, волонтери, журналісти. На бетоні з’являються написи, прапори, шеврони підрозділів.
“Там уже сотні тисяч фотографій. А скільки мені знайомих звідти присилали фото і навіть не знали, що я якось причетний до цієї роботи”, — каже автор.
Іноді волонтери намагалися очистити стелу, але такі ініціативи викликали критику, а написи швидко з’являлися знову — люди прагнули залишити свій знак пам’яті.
“Я колись давав інтервʼю і казав про те, що війна з росіянами буде, тільки я ніколи не міг подумати, що оцей знак на дорозі будуть сприймати символом цієї війни. Але я задоволений, що ця робота вийшла саме такою. Знаєте, це такий потужний знак, в ньому є енергія, є сила”, — ділиться Петро Антип.
У його творчості є десятки скульптур, архітектурних об’єктів і фонтанів у різних містах України. Частина робіт зберігається у музеях — від Києва до Львова. Частину знищила війна. Але саме стела на в’їзді до Донецької області стала, можливо, найвідомішою.
У жовтні 2025 року на сайті електронних петицій опублікували пропозицію перенести стелу на в’їзді в Донецьку область через загрозу знищення та перетворити її на пам’ятку. Але петиція не набрала достатньої кількості голосів для розгляду. Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з директором Українського державного інституту культурної спадщини про таку ідею захисту стели та про підходи у збереженні різних об’єктів культурної спадщини.