Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо 32-річного захисника з Ужгорода Данила Богуславського. Він добровільно став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув на Херсонщині, рятуючи пораненого побратима.
Його історію Вільному Радіо розповіла мама загиблого — Олена Богуславська та брат — Роман.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Данило Богуславський народився 7 квітня 1990 року в Харкові. У родині вже підростав на чотири роки старший брат Роман. Незабаром після народження сина родина переїхала до Ужгорода — батько був родом із Закарпаття, а мама — з Комсомольська-на-Амурі.
“Данік був дуже спокійним хлопчиком. Старший син у нас був більш бойовий. Ми віддали його до російської школи, бо там уже навчався Рома. Та й мені так було легше допомагати з уроками — я з Далекого Сходу, українською тоді не володіла. Плюс у тій школі гарно викладали англійську”, — розповідає мама Данила.
У навчанні хлопець завжди тягнувся за старшим братом.
“Роман був для нього прикладом. Усе, чим захоплювався старший — спорт, техніка — цікавило й Даніка. Молодший мав чудову пам’ять, був дуже розумним і уважним до деталей. Наприклад, коли підріс — самостійно почав розбиратися в автомобілях”, — згадує пані Олена.
Після школи Данило вступив до Львівської комерційної академії. Його там жартома називали “студентом-привидом” — хлопець рідко відвідував пари, бо дуже любив спати.
“Але іспити складав дуже добре. Отримав бакалавра й вирішив не продовжувати навчання. За кілька років, щоправда, повернувся до навчання і таки здобув ступінь магістра”, — розповідає мати.
У 22 роки Данило одружився, але шлюб не склався. Через кілька років пара розлучилася.
Після навчання Данило працював на різних посадах, але найкраще йому вдавалося адміністрування.
“У нього були неймовірні організаторські здібності. Він умів домовитися, усе чітко спланувати, завжди контролював процес до дрібниць. Дуже відповідальний. Останні роки перед великою війною працював в ужгородському офісі американської компанії “Just answer”. Володів англійською, тому почувався впевнено. Йому там дуже подобалось, і він добре заробляв. Нарешті знайшов справу, яка його надихала”, — каже пані Олена.
Ще до початку повномасштабної війни Данило намагався вступити до територіальної оборони, але через нестачу документів отримав відмову.
24 лютого 2022 року обоє братів Богуславських — Данило і Роман — вдягнули однострій і стали до лав захисників.
“Я тоді запитала їх: може, не обидва підете? Данило сказав, що в Романа — дитина і вагітна дружина, тому саме він, молодший, має йти. Але пішли обидва. Перші місяці Данило служив у військкоматі в Ужгороді”, — згадує мама.
Саме там він зустрів свою кохану — Вероніку.
“Військкомат у нас у не найкращому районі. І якось Рома сказав: “Я досі дивуюся, як у такому гадючнику Даник знайшов діамант”. Він закохався до нестями. Я такого його не бачила ніколи. Він щодня дзвонив, розповідав про неї — світився. Ми й зараз із Веронікою добре спілкуємося, попри те, що вона вже має інше життя”, — розповідає пані Олена.
Але побути разом їм не судилося: невдовзі Данила відправили на фронт. Він служив у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади.
Позивний у захисника був “Обама”.
“Данило був інтелектуалом, начитаним хлопцем, з дуже цікавим почуттям гумору з “чорним” відтінком. У нього позивний навіть був через любов до чорного гумору: чорний гумор — відома чорношкіра людина — Обама. За такою логікою його побратими придумали йому нік”, — ділиться Роман.
16 жовтня 2022 року під час ранкового обстрілу поблизу села Нова Кам’янка на Херсонщині Данило загинув. Він виносив з-під обстрілу пораненого побратима, коли поряд розірвалася російська міна.
Після смерті сина родина дізналася, що Данило ще за життя написав прощального листа. Посилання на нього він надіслав одному другові, а пароль — іншому.
“У тому листі він просив, щоб його кремували. Хотів, щоб похорон пройшов без влади і без священників — бо не поважав ані перших, ані других. Там він прощався з усіма. Найважливішим було те, що йти воювати — було його особисте рішення. І він просив нас не звинувачувати себе. Писав, що прожив щасливе життя, повне любові й яскравих емоцій”, — згадує мама зі сльозами.
Свій лист Данило завершив словами:
“Вибачте мені всі! Я був необережний або занадто самовпевнений, можливо, це була доля — цього я не знаю. Але я не жалкую ні про що.
Я встиг бути щасливим, встиг побачити світ, пережити тисячі історій та разом з вами створити мільйони різних спогадів.
Не забувайте, за що ми воювали і гинули.
Слава Україні!”
Данило Богуславський був гравцем ужгородського клубу з американського футболу “Лісоруби”.
“Данило був 3-разовим чемпіоном України з американського футболу у складі своєї команди, кандидатом у майстри спорту з американського футболу. Він не тільки грав, але й адміністрував команду, виконуючи величезний шмат роботи на власному ентузіазмі. Його внесок в розвиток виду спорту в нашому регіоні важко переоцінити насправді”, — ділиться брат Данила, Роман.
Ще за життя про нього та інших українських гравців, які стали на захист держави, почали знімати документальний фільм. Він встиг дати інтерв’ю, але коли стрічку презентували, у титрах зазначили, що Данило Богуславський — загинув на фронті.
“Фільм за участі Данила, який мав назву “Who if not us”, про американських футболістів, які добровільно змінили спортивну форму на військову, був номінований на спортивне Еммі в США і отримав статуетку в одній номінації. Вся виробнича група присвятила перемогу Данилу у своїй промові. В 2023 ми офіційно були запрошені в США, займалися промоцією фільму, нас запросили на поле перед Супербоулом, який дивиться +-350 млн людей”, — розповідає Роман.
Друзі та колеги зберігають пам’ять про нього:
29 лютого 2024 року Данила Богуславського посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Світла пам’ять захиснику!