Як працює патронатна служба зі зниклими безвісти та їхніми родинами

Патронатна служба “Янголи” опікується пораненими, полеглими та звільненими з полону бійцями та їхніми родинами ще з 2014 року. Окремий відділ фокусується на питанні зниклих безвісти та супроводі родин. Ми дізналися, які основні завдання виконує цей відділ. 

Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з Оленою Толкачовою, керівницею Патронатної служби “Янголи” 3-го армійського корпусу (раніше 3-та штурмова бригада). Вона розповіла більше про відділ роботи з полоненими та зниклими безвісти.

“Наша робота — це в першу чергу комунікація з родинами. Тому що великою проблемою довгий час було саме те, що близькі не могли отримати нормальне роз’яснення та інформацію від військової частини. А коли рідні в такому жахливому і розгубленому стані, вони можуть нашкодити процесу пошуку зниклого”, — розповідає Олена Толкачова.

x

Вона пояснює, що стан невідомості провокує бажання кричати про проблему, шукати зниклу людину всіма можливими способами. Тоді рідні розміщають важливу особисту інформацію про військовослужбовця в різних чатах, публікують у соцмережах тощо. В цих повідомленнях часто прописують військову частину, де і коли зник боєць, обставини, за яких це відбулося. А цього робити категорично не можна, наголошує керівниця патронатної служби. Це може загрожувати життю військового, який наразі, наприклад, перебуває в полоні й розповів про себе іншу інформацію. Також вразливим станом родини користуються шахраї, які за гроші починають обіцяти якусь інформацію про місце перебування конкретного військового.

“Часто, коли ми говоримо про зниклих безвісти, то в основному це загиблі, тіла яких ми не можемо евакуювати через те, що територія або вже підконтрольна ворогу, або це сіра зона, або там ще тривають активні бої. На жаль, таких випадків дуже багато і щось зробити практично неможливо. Не будуть відправляти пошукову групу або бійців на окуповану територію, бо це занадто небезпечно”, — пояснює керівниця патронатної служби.

Толкачова говорить, що однією з головних задач відділу стає збір детальної інформації про військовослужбовця, його особливі прикмети та обставини зникнення. Це потрібно для того, аби фахівці знали, на що звертати увагу під час опізнання переданих Росією тіл.

“Ми завжди намагаємося зробити перше опізнання очно максимально детальним і точним. Тобто ми намагаємося ще до ДНК-експертизи опізнати загиблого. Хоча ДНК здають у будь-якому випадку, якщо є статус “зниклий безвісти”. Але зараз величезне навантаження на лабораторії, і результатів родина може чекати довго. Тому збір особливих прикмет дуже важливий. Це татуювання, шрами інші особливості. Помічною є стоматологічна карта, КТ (комп’ютерна томографія), рентгени. Також якісь особисті речі, які військовий завжди носив на тілі. Тому ми намагаємося від родини отримати максимально детальний опис”, — говорить Олена Толкачова.

x

У відділі роботи з полоненими та зниклими безвісти є свій напрацьований роками алгоритм супроводу родин

• Коли військовослужбовець отримує статус “зниклий безвісти”, патронатна служба оперативно бере цей випадок у роботу. Треба проконтролювати, щоб уповноважені структури долучились до процесу, а родина отримала офіційне повідомлення.
• Якщо з’являються ознаки або факти потрапляння бійця в полон, одразу інформують рідних, командування та відповідні держоргани. Після цього готуються запити для отримання офіційного підтвердження статусу.
• Родинам пояснюють порядок дій, дають перелік необхідних документів, розповідають, куди звертатись — усе це також фіксується письмово у вигляді чіткої покрокової інструкції.
• Далі розпочинається збір матеріалів для розшуку. В рідних беруть фото зниклого, фіксують опис зовнішності, особливі прикмети, інформацію з Єдиного реєстру досудових рішень, а також дані про здачу зразків ДНК. Якщо потрібно — ініціюють відкриття кримінального провадження, передають речі для експертизи. Уся інформація потрапляє до внутрішньої бази, яка регулярно оновлюється.
• Зібрані матеріали передають до Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з полоненими, СБУ, МВС та інших відповідальних установ.
• Весь цей час триває постійний моніторинг і пошук. У відділі перевіряють ворожі джерела — фото, відео, списки — у пошуках згадок про зниклих бійців. У разі появи нових даних оперативно інформують родини.
• Родини отримують регулярні оновлення, консультації, психологічну підтримку протягом усього періоду очікування — до моменту встановлення долі військовослужбовця.
• Ідентифікація загиблих. Якщо тіло військового було евакуйовано — повідомляють рідних, організовують опізнання або координують процес ДНК-ідентифікації.
• Після звільнення з полону бійцям допомагають з відновленням документів і надають юридичну підтримку.

x

x

В інших підрозділах ЗСУ створення подібних служб почалося лише з жовтня 2024 року. Тоді в Міністерстві оборони заявили про перший етап створення служб соціального супроводу. “Янголи” охоче передають досвід, який напрацювали за понад десять років війни. Керівниця патронатної служби Олена Толкачова зазначила, що навчання інших бригад почалося задовго до офіційного рішення. Це все відбувалося на самоорганізаційному рівні.

“Насправді, багато хто звертав увагу на наші соцмережі. Як ми активно працюємо і викладаємо інформацію. Тому до нас почали звертатися самостійно, дзвонили представники різних бригад. Хтось питав інформацію щодо конкретного випадку, хтось вже просив поради, як спілкуватися з родинами, який алгоритм дій які документи варто збирати, де шукати. В якийсь момент таких запитів стало дуже багато, кожного дня нам могли дзвонити з 10 різних бригад та ставити одні і ті самі питання. Коли ми вже зрозуміли масштаби і рівень зацікавленості, то ми звернулися до Головнокомандувача ЗСУ (на той момент це вже був Сирський). Розписали презентацію і подали йому все з пропозицією офіційно створити в усіх підрозділах Сил оборони спеціальну службу, яка буде займатися питаннями і поранених, і полонених, і зниклих безвісти”, — каже Толкачова.

Вона наголошує, що окремої структури, яка б об’єднувала допомогу з соціальними питаннями та комунікацію з родиною, у штаті Сил оборони дуже не вистачало. Частина інформації була розкидана між різними відомствами, а ТЦК не справлялися через завеликий об’єм роботи та комунікації. Тому треба було окремо зв’язуватися з окремим відділом.

“А в нас така комунікація відпрацьована ще з 2014 року. Це набагато пришвидшує вирішення важливих питань, і це найменш травматична можливість для родин вирішити чутливі питання. Бо у важкому емоційному стані складно ще думати про бюрократичні моменти, а так окрема служба з цим допомагає. Родина отримує від одного представника підрозділу всію інформацію. А якщо військовослужбовець не має родини, то патронатна служба бере все на себе (звертається, наприклад, в поліцію, відкриває провадження, займається лікуванням або похованням)”, — пояснює керівниця служби.

Створення патронатних служб (або ж служб соціального супроводу військовослужбовців) в усіх підрозділах Сил оборони — процес тривалий. Тому рідним зниклих безвісти доводиться самостійно розбиратися з бюрократичними аспектами. Тож важливо знати, куди необхідно звертатися.

Важливі контакти для родин і близьких зниклих безвісти 

Національна поліція: 

електронна пошта [email protected] 

гаряча лінія: (0894) 200-18-67 або 0-800-212-151.

Гаряча лінія уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: 

1698 або 0-800-103-333.

Гаряча лінія Національного інформаційного бюро: 

1648 або +380 44 287-81-65 для дзвінків з-за кордону

Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ:

телефон: (067) 650-83-32, (098) 087-36-01,

електронна адреса: [email protected] 

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими: 0-800-300-529, +38 (044) 390 43 90. 

На сайті Кордштабу також є докладна дорожня карта для родин зниклих безвісти.

Гаряча лінія Міжнародного Комітету Червоного Хреста: 0-800-300-155, також можна заповнити онлайн-звернення на сайті організації.

Онлайн-форма для звернення до Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.

Нагадаємо, у Дніпрі відкрили доступ до спеціального каталогу, в якому зібрані дані про невпізнані тіла загиблих військових. Ним можуть скористатися родини зниклих безвісти захисників.