Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Зареєструватися як фізична особа-підприємець в Україні можна через портал “Дія. Бізнес” — без черг, паперів і походів до держорганів. Утім, реєстрація — найпростіша частина цього шляху. Складніше — розібратися з групами оподаткування, розміром податків, термінами звітності та типовими помилками, які коштують грошей.
Розповідаємо, як влаштована система ФОП у 2026 році — від першого кліку в “Дії” до щорічного звіту.
Зареєструвати ФОП в Україні можна онлайн — через портал “Дія.Бізнес” — або особисто у Центрі надання адміністративних послуг. Реєстрація безкоштовна.
Крок 1. Підготуйте електронний підпис
Для реєстрації через “Дію” потрібен кваліфікований електронний підпис (КЕП). Його можна отримати в будь-якому банку, що надає таку послугу, або в акредитованих центрах. Більшість великих українських банків видають КЕП безкоштовно через мобільний застосунок — зазвичай це займає кілька хвилин.
Якщо реєструєтеся офлайн у ЦНАПі — КЕП не потрібен, достатньо паспорта та ідентифікаційного коду.
Крок 2. Визначтеся з КВЕДами
До реєстрації варто заздалегідь визначити, якими видами діяльності плануєте займатися, і знайти відповідні коди ведення економічної діяльності (КВЕД). Це можна зробити через реєстр КВЕДів або пошукові сервіси онлайн.
Один КВЕД обирають основним — той, що відповідає головному виду діяльності. Решта — додаткові. Займатися видами діяльності без відповідного КВЕДу не можна.
Крок 3. Оберіть групу оподаткування
Перед реєстрацією потрібно вирішити, яка група єдиного податку підходить саме вам — перша, друга чи третя. Від цього залежать розмір податків і частота звітності. Якщо є сумніви — варто проконсультуватися з бухгалтером.
Крок 4. Подайте заявку
Відкрийте сайт “Дія. Бізнес” → відкрийте розділ “Підприємництво” → “Зареєструвати ФОП”. Заповніть анкету: вкажіть КВЕДи, систему оподаткування та групу єдиного податку. Підпишіть заявку КЕПом і відправте.
Якщо ж и обираєте реєстрацію офлайн, через ЦНАП, вам потрібно звернутися до найближчого центру з паспортом та ідентифікаційним кодом. Працівник допоможе заповнити заяву на місці.
Крок 5. Отримайте підтвердження
Зазвичай статус підприємця присвоюють уже наступного робочого дня. Витяг з Єдиного державного реєстру можна переглянути в “Дії” або на сайті Мін’юсту.
Крок 6. Відкрийте підприємницький рахунок у банку
Технічно закон не зобов’язує ФОП мати окремий рахунок — можна використовувати особистий. Але на практиці більшість банків і контрагентів вимагають підприємницький рахунок. Відкрити його можна онлайн у більшості банків протягом кількох хвилин після реєстрації ФОП.
Крок 7. Сплатіть перший ЄСВ та єдиний податок
Після реєстрації потрібно вчасно сплатити єдиний соціальний внесок і єдиний податок. Реквізити для сплати є в електронному кабінеті платника податків на сайті ДПС. Терміни залежать від дати реєстрації та обраної групи — варто уточнити в податковій або у бухгалтера.
Реєстрація ФОП безкоштовна. Але є нюанс: найважливіше рішення на цьому етапі — не кнопка “подати заявку”, а вибір групи оподаткування та КВЕДів. Саме від цього залежить, скільки ви платитимете, як часто звітуватимете і з якими обмеженнями працюватимете.
КВЕД — це класифікатор видів економічної діяльності. Простіше кажучи, це перелік кодів, кожен з яких відповідає певному виду бізнесу: торгівля, IT-послуги, перукарня, вантажоперевезення тощо.
При реєстрації ФОП потрібно вказати основний КВЕД і за потреби — додаткові. Займатися видами діяльності, яких немає у вашому переліку, не можна — це порушення.
Помилка з КВЕДами — одна з найпоширеніших серед нових підприємців. Наприклад, людина реєструє ФОП для надання дизайнерських послуг, але забуває додати код для консультацій. Або навпаки — вказує надто загальний код, який не відповідає фактичній діяльності. Згодом це може стати проблемою під час перевірок або при роботі з великими замовниками, які вимагають відповідність КВЕДів договору.
Додати або змінити КВЕДи після реєстрації можна — також через “Дію” або ЦНАП.
Важливо: діяльність за певними КВЕДами можлива тільки для загальної системи оподаткування. Повний перелік видів діяльності, несумісних зі спрощеною системою, — у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
В Україні для малого бізнесу діє спрощена система оподаткування з трьома основними групами. Вони відрізняються лімітами доходу, розміром податків і рівнем звітності.
Перша група — для найменших бізнесів. Її обирають ті, хто працює самостійно, без найманих працівників: наприклад, продає товари на ринку, надає побутові послуги або займається дрібним ремонтом.
Головні переваги — найнижча ставка єдиного податку і мінімальна звітність: раз на рік. Це найпростіший варіант з точки зору адміністрування.
Але і обмежень тут найбільше. По-перше, не можна наймати працівників. По-друге, є ліміт річного доходу — і якщо його перевищити, потрібно переходити на іншу групу. По-третє, перша група не підходить для роботи з юридичними особами.
Ця група добре підходить для старту, якщо бізнес невеликий і немає планів масштабуватися найближчим часом.
Друга група — найпопулярніша серед українських підприємців. Її обирають фрилансери, майстри різних спеціальностей, власники невеликих кав’ярень, салонів краси, магазинів, а також представники сфери послуг загалом.
Тут дозволено наймати до 10 працівників. Ліміт доходу вищий, ніж у першій групі. Податок — фіксований: підприємець платить однакову суму щомісяця незалежно від того, скільки заробив. Звітність — раз на рік.
Саме поєднання фіксованого податку і річної звітності робить другу групу зручною для старту: легко планувати витрати і немає потреби щокварталу занурюватися в документи.
Є одне важливе обмеження: підприємці другої групи не можуть надавати послуги звичайним платникам податків — тобто фізичним особам на загальній системі або юридичним особам-”загальникам”. На практиці це рідко стає проблемою, але варто перевірити заздалегідь.
Третя група дає більше свободи, але й більше відповідальності. Тут немає фіксованого платежу — єдиний податок становить відсоток від доходу. Обмежень щодо видів діяльності та контрагентів значно менше.
Цю групу часто обирають ті, хто працює з іноземними замовниками, великими компаніями або має нестабільний, але потенційно високий дохід. IT-фахівці, консультанти, підрядники — типові представники третьої групи.
Водночас звітувати тут потрібно щокварталу, а не раз на рік. І якщо в місяць з нульовим доходом підприємець другої групи все одно платить фіксовану суму, то підприємець третьої — тільки ЄСВ. Це може бути перевагою при нерегулярних надходженнях.
Крім спрощеної, існує загальна система оподаткування. Вона складніша: податок розраховують не з усього доходу, а з прибутку — тобто різниці між доходами і витратами. Ставка — 18% ПДФО плюс 1,5% військового збору.
Загальну систему зазвичай обирають тоді, коли витрати великі і їх можна офіційно підтвердити — наприклад, у виробництві чи торгівлі з великою собівартістю. У такому разі оподатковуваний прибуток може бути суттєво меншим, ніж увесь дохід.
Для старту невеликого бізнесу загальна система — рідкісний вибір. Вона вимагає детального обліку витрат і більш складної звітності.
Є один платіж, якого не уникнути майже нікому, — єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Його сплачують щомісяця, і розмір прив’язаний до мінімальної заробітної плати. Важлива деталь: ЄСВ платять навіть у місяці, коли доходу не було. Це одна з найпоширеніших несподіванок для нових підприємців.
Окрім ЄСВ, є єдиний податок. Його розмір залежить від групи:
У першій групі — фіксована сума, яка становить максимум 10 відсотів від прожиткового мінімуму. Це найменший платіж серед усіх груп. У 2026 році цей платіж дорівнює 333 гривням щомісяця. Важливо: це максимальна сума. Органи місцевого самоврядування можуть встановити нижчий відсоток.
У другій групі — теж фіксована сума, але вища: максимально 20 відсотків від мінімальної заробітної плати. Платять щомісяця незалежно від доходу. В цьому році верхня межа єдиного податку для цієї групи становить 1730 гривень. Але місцева влада може встановлювати нижчі відсотки.
У третій групі — відсоток від доходу. Ставка залежить від того, чи є підприємець платником ПДВ.
Якщо ФОП є платником ПДВ, то сплачує 3% від загального доходу, якщо ж ні, то 5%.
Підприємці на загальній системі платять ПДФО (18%) і військовий збір (1,5%) з чистого прибутку, а також ЄСВ.
Більшість підприємців подають звіти онлайн — через електронний кабінет платника податків або спеціалізовані бухгалтерські сервіси. Для цього потрібен кваліфікований електронний підпис (КЕП).
Підприємці першої та другої груп подають декларацію раз на рік — до кінця лютого наступного року. У декларації вказують загальний річний дохід. Якщо немає найманих працівників і складних операцій — це нескладний процес.
Підприємці третьої групи звітують щокварталу — протягом 40 днів після закінчення кварталу. Декларація містить дохід за відповідний період.
Окремо всі підприємці, які мають найманих працівників, подають звіти з ЄСВ щомісяця. Це вже складніше і зазвичай потребує допомоги бухгалтера або спеціального програмного забезпечення.
Якщо підприємець — платник ПДВ, звітність стає ще детальнішою: декларація з ПДВ подається щомісяця або щокварталу.
Неправильно обрані КВЕДи — одна з найчастіших проблем. Підприємець фактично надає послуги, яких немає в його переліку видів діяльності. Це може стати підставою для донарахування податків або штрафу.
Перевищення ліміту доходу без переходу на іншу групу — серйозне порушення. Якщо дохід перевищив встановлену межу, підприємець зобов’язаний або перейти на вищу групу, або на загальну систему. Якщо цього не зробити вчасно — донарахування і штрафи.
Пропуск строків подання звіту. Навіть якщо доходу не було — декларацію треба подавати. Нульова декларація теж є звітністю.
Несплата ЄСВ у місяці без доходу. Це, мабуть, найпоширеніша помилка серед тих, хто тільки починає. ЄСВ — обов’язковий платіж незалежно від фінансового результату. Виняток існує, але він стосується лише окремих категорій, зокрема підприємців, які одночасно є найманими працівниками і за яких ЄСВ сплачує роботодавець.
Ігнорування військового збору. З 2024 року підприємці також сплачують військовий збір. Його розмір і порядок нарахування залежать від групи та системи оподаткування.
Відкрити ФОП технічно нескладно. Набагато важливіше — зробити правильний вибір на старті: група оподаткування, КВЕДи, розуміння обов’язкових платежів. Помилки на цьому етапі рідко є критичними, але можуть коштувати часу і грошей на їх виправлення.