До 14 авіаударів за день від початку лютого зазнає Костянтинівка Донецької області. Зруйновані будинки, сліди “прильотів” по всьому місту та повністю темні вулиці з настанням сутінків — такий вигляд має повсякденне життя у Костянтинівці. Журналістка Вільного радіо Ольга Данілова, яка не так давно евакуювалася, поділилася своїми спостереженнями про прифронтові будні рідного міста.
Далі — розповідь Ольги від першої особи.
До Костянтинівки я зараз приїжджаю не так часто, як хотілося б. Але щоразу як повертаюся, помічаю, що ситуація тут стає гіршою. Порівняно з січнем, у Костянтинівці стало гучніше, по місту вже влучали дрони. Людей на вулицях поменшало, втім, у приватному секторі все ще можна зустріти містян на велосипедах.
Росіяни майже безперервно б’ють по кварталах Костянтинівки зі ствольної артилерії, скидають авіабомби, нищать інфраструктуру та руйнують оселі мирних жителів. Так, від початку року від російських ударів щодня страждають від 10 до 40 приватних будинків. Деякі помешкання вже зруйновані під фундамент, в інших, що зазнали менших руйнувань, люди намагаються закрити плівкою та будматеріалами вікна та полагодити дах.
Попри комендантську годину, яка закінчується тут об 11:00, вже о 10:40 на зупинках в очікуванні маршруток збираються містяни. У кожного свої справи, з якими треба встигнути до 15:00, бо далі — знову комендантська година.
“Я думаю, як встигнути купити курячі спинки, томатну пасту, хліба, та повернутися додому, поки ходить автобус”, — говорить містянка Ганна, тримаючи в руках велику сумку.
Маршрутки ходять регулярно, інтервали між ними невеликі. Ідучи містом, я побачила декілька маршрутних “Газелей” у різних частинах міста. Раніше вони так часто не їздили.
У січні під час чергової російської атаки я їхала автобусом. Сильний звук налякав пасажирів, автобус зупинився. Люди затихли й почали хреститися. Такої кількості вірян у громадському місці я давно не бачила.
У місті продовжують працювати три ринки. Окрім них, є два стихійні базари біля торговельних павільйонів. Туди й прямує щодня частина пасажирів.
На привокзальному ринку через російські удари більшість крамниць і торговельних точок закриті. Ринок практично мертвий — закриті ролети там, де раніше була жвава торгівля. Однак продукти та будматеріали купити ще можна: здебільшого тут торгують кавою, цигарками й фаст-фудом, щодня продають свіже м’ясо. Вибір овочів вже не такий різноманітний, а зелені й фруктів я взагалі не знайшла.
У продажу на ринку є господарчі товари й трішки одягу. Працює аптека.
Ринком бігає багато середніх та великих собак — шукають їжу.
Центральний ринок у правобережній частині міста, який навіть після повномасштабного вторгнення був жвавим та насиченим, зараз уже не такий людний. Втім, вибір товару тут більший. А ще тут можна знайти господарчі товари й будматеріали — вкрай ходовий зараз товар. Працює й аптека.
Вибір овочів, фруктів і ковбас порівняно з 2024 роком тут теж зменшився. Зате є продукція домашнього виробництва, а ще — цукерки й печиво.
Працюють міні-маркети, маленькі торговельні точки — на ринку їх мало лишилось серед продуктових, але майже вся продукція є в наявності: і яйця, і делікатесні ковбаси, і свіжа охолоджена курятина.
Ювілейний ринок, який усі місцеві називають “хитрим”, з початку повномасштабної війни вже не раз потрапляв під обстріли. Та попри небезпеку місцеві підприємці намагаються працювати далі.
Тут можна придбати майже все: відкриті лавки з харчами й фастфудом, точки з продажу взуття, одягу (в тому числі й теплого) та білизни. Працює навіть квітковий магазинчик. Та все ж торговельних точок за останній рік тут суттєво поменшало.
Найдовші черги — до банкоматів, їх у місті залишилось мало. Але готівку можна зняти й на касах деяких магазинів і в поштовому відділенні.
Також працюють зоомагазини та супермаркет “Дитячий світ”.
Більшість кафе та їдалень закрилися, але каву можна купити в будь-якій частині міста.
У “Нульовому” районі поряд із торговельними точками розмістився стихійний ринок, куди теж регулярно ходять автобуси. Сюди місцеві виносять на продаж молоко, яйця й консервовані овочі. Продають з прилавків і свіжину — м’ясо та сало. Також є компоти та напої з ягід і трав.
А от у літніх жінок, які торгують часником, сушеними травами та ягодами, покупців майже немає.
Конкуренція тут відчувається: продавці розповідають про знижки та гарну якість товару, вмовляють людей хоча б щось купити.
У цьому ж районі наприкінці січня закрився великий супермаркет “Посад”. Мабуть, як і більшість магазинів, він припинив роботу через небезпеку та збитки від роботи по чотири години на добу: зберігання товару вимагає великих затрат електроенергії.
У Костянтинівці працюють заправки, одна з них нещодавно зазнала пошкодження через обстріл.
Продовжує працювати “Нова пошта”. У місцевих соцмережах час від часу публікують оголошення про пошук операторів і водіїв-кур’єрів. Також містом їздять таксі, працює ритуальна служба.
Лікарні теж продовжують роботу, але медперсоналу їм не вистачає. Зараз у місті неможливо зробити УЗД та МРТ, для цього треба їхати у сусідній Краматорськ.
Працівники місцевого управління соціального захисту населення приймають відвідувачів у будні. Окрім субсидії, тут також можна оформити допомогу людям, які отримали поранення. Це можуть зробити й військовослужбовці з Костянтинівки.
Для цього потрібно звернутися та надати паспорт, ІПН, номер рахунку в банку, заяву та довідку, що підтверджує наявність захворювання. Відповідно до закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, громадяни, які відповідають визначеним критеріям, мають право на отримання матеріальної допомоги для лікування та реабілітації.
Фінансують таку допомогу з бюджету громади в межах річної програми підтримки соціально вразливих категорій населення. Рішення про надання допомоги ухвалюють на засіданні виконавчого комітету на основі поданої заяви. Суму виплати визначає місцева влада. Громадяни можуть подати заяву на відшкодування витрат або придбання лікарських засобів.
З лютого цього року вздовж доріг Костянтинівки з’явилися протитанкові їжаки. Сітку від дронів над артеріями міста не натягують. Водночас я бачила вже не одне відео про те, як окупанти на захоплених територіях поблизу фронту роблять дороги для евакуації та переміщення техніки безпечнішими. Маю надію, що інженерні служби прикриють дороги міста від загрози з повітря.
Зараз у Костянтинівці помітні дії з облаштування оборонних споруд, влада закуповує матеріали для перешкод. Це втішає.
Вирви від мін, руйнування від влучання ракет зараз є в кожній частині міста. Абсолютно безпечного району в місті вже немає. В будинках забивають вікна, а після “прильотів” швидко прибирають скло з доріг та під під’їздами. Комунальні служби продовжують вивозити сміття й підтримувати місто охайним, наскільки це можливо.
Централізована подача води у Костянтинівці стала нерегулярною з 2014 року. Жителі правобережної частини міста нерідко залишалися без води по декілька годин і навіть днів.
Проблема залишається критичною й досі. Зараз відключення здебільшого трапляються через пориви труб і ремонти комунікацій Другого Донецького водоводу.
Нині костянтинівці по декілька діб живуть без води. У деяких районах її не буває місяцями. Місцева влада організовує доставку технічної води, а питну більшість містян зазвичай купують у магазинах, що ще працюють.
Ще однією проблемою для міста стали зграї безпритульних тварин. Багато власників, виїжджаючи з міста, не могли взяти своїх улюбленців із собою. Тепер вулицями блукає безліч покинутих собак і котів, які шукають їжу та прихисток. Місцеві волонтери стерилізують тварин, намагаючись владнати ситуацію.
Влада спільно з волонтерськими організаціями інформує костянтинівців про евакуацію. Та більшість літніх людей, з якими я розмовляла, досі не знають, що є шелтери для евакуйованих. Вони орієнтуються на досвід людей, які повернулися в місто, та вважають, що їхати у невизначеність — це погано.
Але поліція, ДСНС і волонтери готові допомогти. Благодійники проконсультують містян телефоном та допоможуть безкоштовно виїхати.
Ось телефони благодійних організацій для безкоштовної евакуації:
Також у місті діє гаряча лінія міської ВА:
З питань евакуації з небезпечних регіонів можна телефонувати за номером 102 або на гарячу лінію Мінреінтеграції: 15-48.
А в цьому матеріалі шукайте контакти для евакуації маломобільних людей з Донеччини