“Те, що транслюють вчителі та інші учасники освітнього процесу, формує уявлення дитини або підлітка про себе”, — розповідає дитяча психологиня Євгенія Фінчук. Гумор як інструмент навчання може створити позитивну атмосферу у класі. Але деякі жарти не об’єднують, а роз’єднують. Ба більше, під впливом невдалих жартів від викладача дитина може розвинути моделі поведінки, які зашкодять їй у майбутньому, стверджує психологиня. Розберімося, де пролягають межі між невимушеним спілкуванням та емоційним тиском.
До Дня вчителя ми спробували подумати про певний ідеальний образ освітянина та ще раз нагадати, яку роль відіграють викладачі в житті дітей. Адже це свято — це ще одна можливість для відкритого діалогу між учителями, дітьми та їхніми батьками.
Про те, як педагог може вплинути на формування особистості дитини, ми поговорили з дитячою психологинею Євгенією Фінчук. Вона має власну практику та спеціалізується на когнітивно-поведінковій терапії. Євгенія працює з підлітками з порушеннями психофізичного розвитку, а також має досвід роботи в школах.
Психологиня розповіла, як широко відомі фрази вчителів можуть позначитись на майбутньому їхніх учнів.
Попри те, що в підлітковому віці діти дещо переосмислюють авторитет вчителя, вони все ще піддаються його впливу, розповідає Євгенія Фінчук. Тому педагог має бути вкрай обережним із жартами.
“Якщо вчитель проявляє пасивну агресію через висміювання, то це безпосередньо впливає на репутацію дитини в класі. Й може сприяти навіть булінгу. Як наслідок дитина втрачає мотивацію до навчання і формує негативне ставлення до вчителя, а це погіршує стосунки в класі”, — ділиться експертка.
Психологиня підкреслює: невинні жарти вчителя без мети когось образити підуть атмосфері у класі лише на користь, адже підлітки люблять неформальне спілкування. “Це той жарт, від якого всім по-доброму буде смішно. Це точно жарт, який не має елементів пасивної агресії”, — наголошує Євгенія Фінчук.
Якщо ж за гумором дійсно маскується пасивна агресія, різні учні можуть відреагувати на неї по-своєму. Ось декілька стратегій поведінки:
За словами психологині, іронія та сарказм — це теж пасивна агресія, тому що в такій формі через висміювання передається негативне ставлення вчителя до учня. “Таке висміювання створює відчуття гри, що начебто пом’якшує негативний ефект, але водночас підкреслює його і часто є проявом критики. Це просто різні форми, але всі вони однаково негативні”, — каже Євгенія.
“А голову ти вдома не забув?” — у такий спосіб учитель говорить про свою потребу та ігнорує дитину, пояснює дитяча психологиня Євгенія Фінчук.
“Учень, почувши таке, може почати вважати себе забудькуватим, думати: “Нащо мені старатися, якщо я постійно все забуваю?” Це може призвести до того, що дитина перестане проявляти ініціативу і втратить бажання щось змінювати”.
“Міг би й краще зробити!” — цей вислів Євгенія описує як з одного боку бажання вчителя підбадьорити та змотивувати дитину, але з іншого — фокусування на результаті.
“Це може призвести до втрати мотивації у дитини, бо вона розуміє, що ідеального результату ніколи не досягне. Дуже важливо хвалити за зусилля, адже тоді дитина матиме бажання старатися”, — каже експертка.
“Ніхто не піде на перерву, поки не…” — фраза, яка увесь клас робить залежним від однієї людини.
Дитяча психологиня розповідає: “Це призводить до того, що учні починають проявляти злість на однокласника. Та дитина, яка стає центром конфлікту, не має влади захистити себе або, якщо і пробує, це може поглибити ситуацію або ж призвести до булінгу”.
За словами Євгенії Фінчук, це психологічний тиск не лише на окремого учня, а й на весь клас. Адже учні не можуть задовольнити свою потребу в перерві й відчувають стрес через владу вчителя.
“Що ти там мичиш? Відповідай нормально!” — у такий спосіб учитель показує, що норму поведінки визначає лише він, а інші варіанти — відхилення від неї. Зрештою подібні фрази можуть підірвати самооцінку дитини.
“Коли вчитель впливає на дитину таким чином, у майбутньому вона може втратити мотивацію брати ініціативу: починати розмову, виступати перед людьми чи братися за нові справи. А комунікація з іншими — важлива частина нашого життя. Такий досвід обмежує дитину на шляху саморозвитку”, — пояснює експертка.
“А тепер вийди і зайди нормально”, — психологиня каже, що за допомогою подібних висловів учитель показує свою владу над учнем і, знов-таки, визначає певні норми.
“Коли вчитель підкреслює свою перевагу над учнями, це створює відчуття приниження, адже одразу встановлюється ієрархія, де дитина стоїть нижче за вчителя. Це може призвести до того, що однокласники почнуть висміювати окремого учня або, навпаки, злитися на вчителя за несправедливість”, — розповідає Євгенія Фінчук.
“Не думай, що ти найрозумніший”, — через цю фразу дитина може втратити бажання навчатись та розвиватись.
За словами дитячої психологині, у підлітковому віці кожна дитина має потребу у самовираженні та бажанні проявляти себе.
“Школа, зі своїми умовами та завданнями, надає можливість учням показати свої здібності, знання та навички. Якщо ж ці можливості обмежуються, дитина втрачає шанс на саморозвиток”, — каже експертка.
“Що тебе так веселить? Ану розкажи, посміємося разом!” — вислів, який порушує приватність учня.
Євгенія Фінчук каже: “Вчитель, користуючись своєю владою, може порушити право на приватність. Це може призвести до появи захисних стратегій, які погіршують загальний психологічний стан дитини. Учні звикають до того, що їхні особисті кордони порушуються, що може мати довготривалі наслідки”.
“Ти, як завжди, не готовий/не вивчив/запізнився!” — такі регулярні зауваження можуть вплинути на ставлення дитини до навчання і до школи загалом.
За словами психологині, у такій ситуації вчитель фактично говорить про минуле, теперішнє і майбутнє одночасно. Як наслідок, у дитини формується уявлення, що старатися не варто, бо результату все одно не буде.
“Та ти надто розумний, я бачу? Ану ставай на моє місце та проведи урок!” — вислів, який може спровокувати в учня сильний стрес, адже він не готовий до такої ролі.
Євгенія розповідає: “Це фактично покарання через страх, щоб дитина не повторювала небажану поведінку. В результаті дитина може негативно сприймати вчителя та асоціювати його з предметом, який він викладає, а це призводить загалом до зниження мотивації до навчання”.
Негативний досвід у школі може суттєво вплинути на поведінку дитини в дорослому житті, розповідає психологиня.
Наприклад, якщо учень чув критику від вчителів, у майбутньому він буде більш болісно сприймати її на роботі. Як наслідок, дорослій людині буде важко захищати свої інтереси. Постійний стрес впливатиме на її здоровʼя та якість життя.
Також стратегії, які дитина обирає в школі для самозахисту, переходять у доросле життя, ділиться експертка. “Якщо дитина реагувала на критику агресивно, це також закріплює певні моделі поведінки. В дорослому віці така людина може застосовувати агресію, що негативно позначиться на стосунках, як сімейних, так і робочих”, — наголошує дитяча психологиня.
Крім того, говорить, Євгенія, невдалі жарти вчителів можуть позначитись на самооцінці дитини у майбутньому. “Низька самооцінка призводить до невпевненості в прийняті рішень. Доросла людина може уникати нових можливостей, наприклад, не вступати до бажаного університету або не намагатися отримати роботу, яка їй подобається, через відчуття, що вона не відповідає вимогам. Це може призвести до втрати можливостей, які сприяли б її щастю”, — каже Євгенія Фінчук.
“Моя рекомендація зводиться до одного важливого пункту — використання методики ненасильницького спілкування Маршала Розенберга”, — ділиться психологиня.
Ця методика ґрунтується на емпатії, тобто на здатності бачити потреби своїх та інших людей. Вона передбачає, що коли ми відчуваємо негативні емоції, такі як злість чи страх, важливо зрозуміти, чому саме це відбувається.
Психологиня наводить приклад, як можна висловитись у подібних ситуаціях: “Коли я чую це і бачу, я відчуваю злість, тому що мені важливо, щоб мене почули. Чи можемо ми зараз припинити цю розмову?”
“Суть ненасильницького спілкування полягає в тому, щоб висловлювати свої потреби таким чином, щоб викликати співчуття, а не нападати на інших. Важливо відрізняти співчуття від агресії: ми можемо відкрито говорити про свої потреби, не завдаючи шкоди співрозмовнику”, — підсумовує дитяча психологиня.
Раніше ми розповідали про вчительку Покровської школи №9 Ольгу Ензельт, яка увійшла в десятку найкращих педагогів України за версією Global Teacher Prize Ukraine. Наші журналісти розпитали педагогиню, що надихнуло її на участь у конкурсі, як вона прищеплює дітям любов до математики та чим займається у вільний час.