Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Романа Нуцковського із села Волиця на Львівщині. Він любив футбол, автомобілі, мріяв про власний дім та поїздку на море з сестрою і племінником. У квітні 2023 року чоловік підписав контракт і пішов служити. 13 січня 2025 року Роман загинув поблизу Ступочок на Донеччині.
Про захисника Вільному Радіо розповіла його сестра Анжеліка
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Роман Нуцковський народився 26 жовтня 1997 року в селі Волиця на Львівщині. Навчався у місцевій школі, де, за словами рідних, мав багато друзів і добре вчився. Захоплювався хлопець автомобілями та футболом, а також любив співати.
“Дуже любив це життя та мав багато планів на майбутнє”, — розповідає його сестра Анжеліка.
З дитинства вони з братом були невіддільні одне від одного.
“Ми з братом були як близнюки, які не могли нікуди один без одного. Проживали і долали всі труднощі разом, бо життя було не простим”, — пригадує сестра.
Після школи Роман здобув професію електрогазозварника у Львівському вищому професійно-технічному училищі. Працював за спеціальністю в приватній компанії “Деоз Реліз”, згодом — на підприємстві “Вікна Steko”.
Пізніше він поїхав до Польщі на заробітки, щоб мати стабільний дохід і підтримати родину.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік повернувся з-за кордону до України та вирішив долучитися до служби.
“Він не міг спокійно дивитися на те, що відбувається в Україні. Сказав, що їде і стає на захист”, — пригадує сестра Анжеліка.
У квітні 2023 року Роман звернувся до територіального центру комплектування, подав документи та підписав контракт. Службу розпочав у навчальному артилерійському підрозділі на Львівщині, де склав військову присягу. Після підготовки, зокрема навчання за кордоном, його направили до 5-ї окремої штурмової бригади. Там він продовжив службу й отримав позивний “Поляк”.
Захисник виконував бойові завдання на Бахмутському, Часовоярському та Костянтинівському напрямках. У травні 2024 року він отримав статус учасника бойових дій та нагрудний знак “Ветеран війни”.
Побратими згадують Романа як надійного і відповідального солдата.
“До служби ставився серйозно. З ним було спокійно на позиціях. Завжди підтримував інших. Під час одного з чергувань на “нулі” його напарник попросив допомоги, щоб евакуювати пораненого. Роман без вагань пішов і допоміг витягнути бійця з-під обстрілу”, — розповідали сестрі військові.
Анжеліка додає, під час коротких відпусток вже помічала, що війна залишила на ньому свій слід:
“Ми не розпитували. Я бачила в його очах смуток. Навіть коли всі сміялися, він міг мовчки дивитися в одну точку. Було відчуття, що думками він ще там”.
Війна не забрала в Романа думок про майбутнє. Разом із сестрою вони мріяли побувати на морі — раніше не вистачало коштів, тож подорож відкладали. Друзі кажуть, що, працюючи за кордоном, він хотів здійснити цю мрію для сестри та племінника. Була й інша спільна ціль — власне житло.
“Ми мріяли купити будинок. Після його загибелі побратими сказали, що він хотів зробити нам сюрприз — придбати житло для мене й племінника”, — розповідає сестра.
Роман жив разом із Анжелікою та її сином, для якого був хрещеним батьком. Рідні кажуть, що він умів підтримати в скрутну хвилину і доводив до кінця все, за що брався.
“Якщо він щось вирішив — обов’язково доводив до кінця”, — говорить Анжеліка.
Дослужити до кінця контракту чоловікові не вдалося. 13 січня 2025 року Роман загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району на Донеччині. Йому було 27 років. Поховали військового у рідному селі Волиця.
Рідні просять надати йому звання Героя України посмертно та закликають підтримати петицію. Зробити це можна за посиланням.
Вічна пам’ять.