Підтримайте Вільне Радіо
У ніч на 31 серпня військовослужбовець Михайло Шостак потрапив під удар російського “Шахеда”. Його тіло посікло уламками від голови до п’ят, зокрема, пошкодило щелепу, праву руку та ногу. Попри тяжкі травми, вже за трохи більше ніж місяць чоловіка виписали з лікарні. Нині Михайло відновлюється після поранень, і охочі можуть його підтримати. Про перші дні після вибуху, підтримку родини та силу волі сина журналістам Вільного Радіо розповіла його мама — депутатка Краматорської міської ради Ангеліна Шостак.
Карта (Шостак Михайло Андрійович) 5168752098654323Якщо у вас є бажання підтримати Михайла Шостака під час його відновлення та реабілітації, ви можете переказати будь-яку зручну для вас суму на його карту.
Ангеліна Шостак розповідає, що бачилася з сином буквально напередодні.
“Відвозили автівку його, яку побратими повернули з місця дислокації. Тому змогли побачитися, поспілкуватися, подивилися, як рани загоюються. Він справжній молодець”, — каже мамя бійця.
За словами жінки, навіть лікарі дивуються, наскільки швидко Михайло почав відновлюватися після тяжких травм. Проте шлях до повного одужання ще довгий. У бійця ампутована частина пальця на правій нозі, рана погано загоюється і, можливо, доведеться робити більшу ампутацію. Крім того, серйозно постраждала щелепа.
“Коли була атака, він впав обличчям на бетон. В нього був відкритий перелом нижньої щелепи, більшість зубів розшатані та побиті, тому над цим ще треба буде довго працювати”, — ділиться Ангеліна Шостак.
Права сторона тіла зазнала численних уражень: уламки скла, бетону й металу прошили його від голови до п’ят.
“Це не лише метал, — пояснює Ангеліна, — тому апарати не можуть виявити всі уламки. Треба чекати, коли вони самі вийдуть. А вони ж усі з гострими краями”.
Права рука пошкоджена найбільше, й поки її рухливість обмежена. Також є великі рани на нозі, спини та сідницях.
“Стає краще, перев’язки роблять свою справу. Проте на місці опіків ще іноді формуються пухирі”, — каже мама.
Михайло зараз у 30-денній відпустці для реабілітації. Попереду — складне лікування та протезування зубів. Також у Михайла запланована операція з відновлення барабанної перетинки на правому вусі.
“Ми розуміємо, що це все буде не швидко, відновлення буде довготривалим”, — додає співрозмовниця.
Попри біль і випробування, Михайло не втрачає духу. Його найбільша опора — сім’я.
“Його дуже надихає і піднімає дружина і маленький синочок, якому рік і два місяці”, — розповідає пані Ангеліна.
Михайла спершу доправили до Харківського госпіталю, а через три дні — евакуаційним вагоном до Центрального госпіталю в Києві. До столичної лікарні одразу приїхала і дружина. Вона була поруч під час складних операцій, допомагала вставати, митися, ходити.
“Медсестри казали, що таких випадків одиниці — щоб дружина ночувала в кріслі й не відходила ні на хвилину”, — згадує мама Михайла.
Тим часом Ангеліна разом з чоловіком Андрієм гляділи онука. Сам Михайло жартома зізнавався, що якби поруч були батьки, вони б його жаліли, натомість дружина — мотивувала.
“Вона його підняла в прямому і переносному сенсі слова”, — каже Ангеліна.
Лікарі теж дивувалися швидкому прогресу Михайла. Керівниця мобільного проєкту евакуації поранених БФ “КОЛО” Ірина Солошенко, яка бачила бійця у перші дні, назвала це “справжнім дивом”.
“Від мене просто доземний батьківський уклін лікарям. Я вражена опікою, яку вони дарували. Але й вони бачили, що Михайло сам готовий боротися — це дуже прискорило його одужання”, — впевнена мама військового.
За її словами, Господь, Михайлова сила волі, лікарі, дружина, друзі, побратими — все це складові одного процесу.
“Михайло писав, що ніби відчував кожне добре слово і кожну молитву. Це дало наснагу піднятися і почати одужувати”, — додає мама.
Про день, коли син зазнав поранень, мати згадує з болем. Батьки говорили з Михайлом напередодні ввечері, а зранку отримали тривожне повідомлення від його товариша.
“Побратим написав, що Михайло в лікарні, стан важкий, на апараті ШВЛ. Ми ж одразу почали через усіх знайомих і друзів з’ясовувати. І наша добра знайома волонтерка з Харкова допомогла дізнатися, де він. Вона і повідомила більше деталей про його стан, пошкоджену щелепу. Ми тоді з чоловіком зібралися, застрибнули в автівку і поїхали в Харків”, — пригадує той день мати Михайла Шостака.
Згодом з’ясувалося, що під час обстрілу великий дрон-камікадзе “Шахед” влучив у приміщення, де був Михайло. Побратими не могли одразу прийти на поміч через іскри двигуна.
“Коли його знайшли, на ньому не було одягу — все зірвало. Залишився лише ланцюжок з хрестиком і обручка. Медикиня з сусідньої бригади першою надала допомогу — наклала турнікети й врятувала йому життя. Я не знаю, як її звати, але я їй безмежно вдячна. Як і усім, хто був поряд та допоміг”, — говорить Ангеліна.
Попри масштаб уражень, родина називає це везінням і дивом: уламки не пошкодили життєво важливі органи.
“Якби я ще один крок уперед зробив або прилетів би цей дрон на п’ять сантиметрів ліворуч — не знаю, чи вижив би”, — казав матері Михайло.
Він додав, що того дня його ніби закрив своїми крилами янгол.
“То виходить, що янгол-охоронець крила обпік, але сина захистив”, — вже з посмішкою каже Ангеліна Шостак.
Після понад чотирьох тижнів лікування Михайла вже виписали. Цьому найбільше дивуються ті, хто бачив його у перші дні. Та родина Шостаків розуміє, що процес реабілітації ще не завершився.
“Ми спочатку відмовлялися, але люди самі хотіли допомогти. Це їхній спосіб сказати “дякую” і підтримати”, — каже Ангеліна.
Вона додає, що виплати, які передбачені військовому після поранення, очікуються наприкінці листопада. А поки головне — щоденне відновлення і лікування.
“Усе, що сталося після поранення — це диво і Божа ласка. Я вдячна кожному, хто молився, писав, допомагав. Кожне добре слово дало Михайлові сили піднятися”, — впевнена мама бійця.
Карта (Шостак Михайло Андрійович) 5168752098654323Якщо у вас є бажання підтримати Михайла Шостака під час його відновлення та реабілітації, ви можете переказати будь-яку зручну для вас суму на його карту.