Богдан Ковальчук — один із, ймовірно, десятків політично переслідуваних підлітків на окупованих територіях України. Ще у 2016 році росіяни заарештували 17-річного хлопця за нібито “диверсії” залізничних вузлів між Донецьком та Горлівкою. Родичам Богдана загарбники обіцяли про “помилування”, однак юнак відмовився, сподіваючись на обмін. На нього він чекає вже майже дев’ять років — рівно половину свого життя.
Історією Богдана Ковальчука поділилися у Медійній ініціативі за права людини.
За словами медійників, це була одна з найбільш ранніх та “гучних” справ у так званій “ДНР”. Зокрема, у вересні 2016-го псевдоустанова “міністерство держбезпеки” оголосила про викриття сімох неповнолітніх “диверсантів” з Ясинуватої — одного з залізничних вузлів між Донецьком та Горлівкою.
Окупанти стверджували, що юнаків буцімто завербували в СБУ, аби підривати цивільні та військові автівки, а ще зривати сполучення поїздів.
Поступово “справа” обростала неточностями. Зокрема, у т.з “міністерстві держбезпеки” спочатку говорили про сімох “диверсантів” — Владислава Пазушка, Максима Солодовнікова, Богдана Ковальчука, Дениса Хмеленка, Ярослава Миронова, Арсенія Белавіна і Дениса Коваля.
Однак згодом вже йшлося про п’ятьох “винуватців” — Ковальчука, Пазушка, Хмеленка, Солодовнікова і Миронова. Водночас на одному з фото, яке ілюструвало повідомлення про те, що хлопців нібито відвідали співробітники ООН, їх було лише четверо.
Українські медіа припускали, що Ковалю та Белавіну вдалося виїхати з тимчасово окупованої території до арешту. Згодом про останнього інформація підтвердилася, пишуть журналісти.
За повідомленнями з окупаційних ЗМІ, тих, кого спіймали, тодішня “уповноважена з прав людини” в Донецьку Дар’я Морозова просила відпустити — у ставленика Кремля Олександра Захарченка. Родичам хлопців обіцяли, що “диверсантів” відпустять, але натомість “засудили”.
Про чергове “помилування” Морозова знову заговорила лише у 2019 році, однак не назвала ні кількості, ні імен звільнених хлопців. На оприлюднених псевдопосадовицею фото їх було усього троє. Завдяки соцмережам МІПЛ вдалося ідентифікувати юнаків — це Максим Солодовніков, Денис Хмеленко і Ярослав Миронов.
За інформацією медійників, умовою “помилування” була згода хлопців відмовитися від обміну полоненими та залишитися на території псевдореспубліки. Решта, припускають вони, відкинули таку пропозицію окупаційної влади.
Наступного дня після помилування Максима, Дениса та Ярослава звільнили за обміном. Зокрема, Дениса Коваля весь цей час тримали окремо від “подільників” у Макіївській 32-й колонії, де розмістили дорослих політичних в’язнів-чоловіків, пишуть журналісти. Як він розповідав після звільнення, йому переламали всі ребра та вирвали майже всі зуби.
За ґратами після 2019-го залишилися 17-річні на момент затримання Владислав Пазушко — у 87-й Микитівській колонії в Горлівці — і Богдан Ковальчук, у 28-й колонії в Торезі.
За словами родичів Богдана, він “твердо відмовився від помилування”, сподіваючись на обмін, однак в ув’язненні вже дев’ять років. Це рівно половина його життя.
Богдан Ковальчука — єдиний син та внук. Його виростила мама, бабуся та прадід. Останній так і не дочекався повернення юнака з полону.
80-річного чоловіка сильно побили перед ув’язненням Ковальчука, згадує його донька Тетяна Гоц, бабуся Богдана. Вранці одного дня влітку 2016-го сусіди бачили, як з його будинку вийшов незнайомий чоловік. Вони стривожилися, коли ні того дня, ні наступного, господар не вийшов надвір.
“Зайшли до нього, хутко зателефонували доньці: чоловік лежав побитий. З речей у будинку нічого не взяли. Він так і не розповів нікому, хто і навіщо до нього приходив”, — пригадує Тетяна.
Богдана і решту так званих “диверсантів” (усі хлопці були знайомі один з одним та дружили) заарештували 31 серпня на виїзді з окупованої Ясинуватої.
За словами бабусі, онук збирався жити з нею в Торецьку, навчатися в коледжі на автослюсаря. Вже навіть виїхав, але мав повернутися в рідну Ясинувату по довідку, без якої його не могли оформити на навчання, каже жінка.
Окупанти з так званої “МГБ” зробили 17-річного Ковальчука “лідером банди”. За це його “засудили” до десяти років колонії. Коли Росія анексувала окуповані українські території, так званий “вирок” переглянули вже за російським законодавством, але не змінили. У неволі Богдану бути ще півтора року.
Нині родичі не знають, як Богдану вибратися з ТОТ Донеччини після звільнення. Вони, як і юнак, не полишають надії на обмін.
У 2019 році, каже бабуся хлопця, Ковальчука таки збиралися обміняти: їй телефонували українські правоохоронці, розпитували про особливі прикмети та імена, якими онука називали в дитинстві.
Однак шукали його у 32-й колонії — він там ніколи не був, хоча родичі передавали документи, які свідчили про утримання Богдана в Торезі.
“Богдан досі не шкодує, що не погодився на “помилування”. Вважає таку угоду зрадою, а зраду для себе — неприпустимою. Він не скаржиться. Коли я з ним спілкувалася, він казав: “Я все стерплю, не переживай”. Він такий впертий, мов бичок”, — розповіла бабуся Тетяна Гоц.
Про подальшу долю Владислава Пазушка та трьох “помилуваних” хлопців — Максима Солодовнікова, Дениса Хмеленка і Ярослава Миронова — нічого не відомо. Тим часом “невиїзні” Солодовніков, Хмеленко та Миронов, припускають у Медійній ініціативі, могли потрапити під примусову мобілізацію на окупованих територіях у 2021-2022 роках.
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо поговорили з представниками профільних громадських організацій, а також проаналізували новини з пропагандистських джерел і дані з офіційних сайтів шкіл, відкритих окупантами, й уявили, як проходить звичайний шкільний день на окупованих територіях регіону.