Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — 21-річний військовий з Дніпропетровщини Артур Кривошей. У 2023 році він мобілізувався, пройшов службу в піхоті на найскладніших напрямках, а згодом став оператором безпілотних авіаційних комплексів.
Історією Артура Кривошея з журналістами Вільного Радіо поділилась його дівчина Каріна.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Артур Кривошей народився 23 листопада 2003 року в Павлограді Дніпропетровської області. Навчався у загальноосвітній школі №19. Після школи здобув професію верстатника та працював на шахті “Павлоградська”.
З дитинства Артур мав творчу натуру, грав у дитячій театральній трупі, виступав у дитячих інтернатах і таборах, умів дарувати теплі емоції навіть незнайомим людям. Водночас захоплювався спортом, любив рух і дисципліну.
У квітні 2023 року Артура призвали до лав Збройних сил України. Спочатку він служив у піхоті, виконуючи бойові завдання на найскладніших ділянках фронту. Згодом перевівся до підрозділу безпілотних авіаційних комплексів і став оператором безпілотних авіаційних комплексів. Побратими відзначали його відповідальність, зосередженість і серйозне ставлення до кожного завдання.
Артур отримав позивний Панама. Він колекціонував патчі, захоплювався татуюваннями, які сприймав як форму самовираження й пам’яті про важливі події та людей. Мріяв поїхати до Одеси й побачити море, але цю мрію так і не встиг здійснити.
Сестра Артура Анна згадує його як світлу і добру людину.
“У ньому не було злості, підлості чи лицемірства. Він умів спокійно сприймати все, що приносило життя, і від нього завжди йшло тепло та любов. Рідний братик, нам тебе дуже не вистачає. Ми тебе безмежно любимо”.
Навіть за колосального навантаження під час служби Артур намагався завжди залишатися на зв’язку з близькими людьми. Його дівчина Каріна розповіла, що саме він був тим, хто заспокоював і підтримував.
“Артур був для мене прикладом справжньої внутрішньої сили й щирості. Його усмішка могла розтопити будь-який день, його спокій давав відчуття безпеки. Я звикла чути його голос щодня, і тому в той день, коли він не відповідав понад дві години, я одразу відчула, що щось не так. Він залишався спокійним у будь-якій ситуації, завжди намагався знайти компроміс і зробити так, щоб усім було легше. Кожного дня, коли я питала: “Як ти? Що болить?”, я чула лише одне: “Все добре, не хвилюйся”. Артур був незвичайним — таких людей більше нема”, — поділилась дівчина.
10 грудня 2024 року Артур Кривошей загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Мала Локня Суджанського району Курської області. Йому був 21 рік.
Посмертно Артура нагородили Знаком пошани “За заслуги перед громадою”.
Вічна пам’ять захисникові.